«Царі» приходять і відходять. Церква й істина – вічні
Петро Порошенко. Фото: nikvesti.com
СБУ опублікувала заяву, що Порошенко мав стати «інструментом російських спецслужб» та брати участь у кампанії РФ із дискредитації України. І ми розуміємо, що сьогодні від інструменту РФ до агента − один крок.
Не будемо брати під сумнів заяви СБУ, можливо, все так і є.
Просто хотілося б нагадати, що якихось 4 роки тому СБУ діяла на користь самого Порошенка, коли масово викликала на допити ієрархів та священників УПЦ, схиляючи їх до участі в «об'єднавчому соборі», а потім – і до переходів у ПЦУ.
Тобто Зеленський у справі використання силовиків проти Церкви не був першопрохідником. До нього це робив «сивочолий», а до «сивочолого» – радянські вожді. Останніх уже нема давно. Нині Порошенка кошмарять люди, яким він сам ще недавно віддавав накази. Мине якийсь час, і ми не знаємо, що станеться вже з тими, хто віддає накази СБУ сьогодні. У тому числі й у репресіях проти УПЦ.
«Царі» приходять і відходять, часто дуже безславно. Церква й істина – вічні.
Читайте також
Зеленський і удар по Лаврі: скорбота на експорт?
Якщо удар росіян по Успенському собору – це, за словом Зеленського, «варварство», то як назвати знищення владою України храмів УПЦ? Це хіба не варварство? Це «інше»?
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.