Коли ж відбирати чуже, як не під час війни?

Дмитро Кошка. Фото: Youtube.com

«Священник»-депутат Дмитро Кошка привіз групу з 20 гастролерів для голосування і переведення місцевої Димитріївської церкви УПЦ в ПЦУ. Для думенківця це рутина, його «група захоплення» у такий спосіб «працює» по району не перший місяць.

І на відео жінка запитує «священника» – навіщо ж він під час війни стравлює людей, навіщо відбирає храми? Відповідь Кошки шокує відвертістю – мовляв, а коли ж, якщо не під час війни?

Давайте ще раз зіставимо факти.

1. Ані Кошка, ані група його гастролерів-пройдисвітів до громад храмів, які вони «переводять», не мають жодного стосунку.

2. Скрізь, куди приїжджає «священник» із подільниками, йде мир, а приходять лише конфлікти й ненависть. Тобто і за світськими, і за духовними законами ці люди – злочинці.

Ну а те, що вони використовують для своїх мерзенних афер війну, – це особливий цинізм.

Еріх Марія Ремарк якось сказав, що «в темні часи добре видно світлих людей». І це правда. Але й темрява не виникає з нізвідки, її хтось має створювати. І в кошок із ПЦУ це виходить майже професійно.

Читайте також

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.

Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити

Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.

Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?

Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.