Епіфаніївський вірус дістався Фанара
Євфимій Зігабен у своєму тлумаченні цього місця Святого Письма, каже, що «який той, з ким ти живеш разом або до якого звертаєшся, таким будеш і сам, будеш змінюватися відповідно до властивостей людини, близької до тебе».
Іншими словами, спілкування з кимось може вплинути на людину як у хорошому, так і в поганому значенні. Доказів тому, життєвих прикладів ми бачимо безліч.
Ось один із останніх: архімандрит Константинопольського патріархату побив митрополита Кідонійського. Яка причина такого вчинку – не має значення.
Важливе інше.
А саме те, що патріарх Варфоломій, легалізувавши українських розкольників, наблизивши їх до себе, вступивши з ними у спілкування, не набув нічого доброго, отримавши те, про що писав псалмоспівець Давид.
Адже як жили «чада гнізда Філаретова» багато років? Захопленнями храмів, переслідуванням віруючих УПЦ, постійною ненавистю та агресією щодо них. Тепер ця бацила, схоже, передалася далі. Жаль, бо, швидше за все, ця «філарето-епіфаніївська» бацила буде передаватися далі тим повітряно-краплинним шляхом, яким вона потрапила на Фанар.
Читайте також
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.
Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі
Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.
«Виродки» і «тупі тварини»: борці з УПЦ добралися до дітей
Історики, вивчаючи наш час, будуть дивуватися: як інформаційну політику величезної країни могли так довго визначати настільки дрібні, злобні та нікчемні люди?