По той бік розколу
Архієпископ Ієронім
Несподівана новина прийшла з Греції. Глава Елладської Церкви архієпископ Ієронім зустрівся з Головою Міжпарламентської асамблеї православ’я Сергієм Гавриловим. Бесіда, за словами останнього, була дуже доброзичливою, і, більш того, – архієпископ Ієронім сказав, що шкодує про розкол у Православ’ї і сподівається на відновлення євхаристійного спілкування з РПЦ. Він також натякнув, що, можливо, визнання ПЦУ було помилкою. Сергій Гаврилов передав це такими словами: «Він зробив несподівану заяву. Сказав, що, дійсно, і в священних справах ми припускаємося помилок, і це призводить до тяжких наслідків, страждань людей. Архієпископ сказав, що багато над цим міркував. Він був налаштований дуже по-доброму, дуже добра атмосфера була. Він сказав, що сподівається, що за допомогою Божою, спільними зусиллями, покаянням ми відновимо наше спілкування».
По-перше, і сам факт цієї зустрічі і натяки на власну неправоту, нехай і в дипломатичних формулюваннях – це вже прогрес. Уявити дані слова в устах архієпископа Ієроніма раніше було неможливо. Ситуація з проектом ПЦУ змінюється і всередині України, і за кордоном. Може бути, ці слова є якоюсь підготовкою до більш значущих кроків з «українського питання». Можливо, предстоятель Елладської Церкви сказав «А», перш ніж говорити «Б».
По-друге, справжній розкол у Православ’ї вчинив Константинопольський патріарх Варфоломій, створивши ПЦУ, а архієпископ Ієронім його підтримав, визнавши ПЦУ. Тобто вони обидва знаходяться по той бік розколу. А стояти по той бік розколу, шкодувати про це і нічого не робити, щоб покаятися у відповідному гріху – це дуже дивна позиція.
А по-третє, дуже хотілося б вірити, що сьогодні і архієпископ Ієронім та інші архієреї, що вчинили і підтримали розкол, знаходяться в тому стані, який у притчі про блудного сина описаний такими словами: «Тоді він спам’ятався й сказав...» (Лк. 15:17), тобто вони вже зрозуміли, що вчинили гріх, але для того щоб повернутися до Отця, їм треба пройти ще певний шлях.
Читайте також
У чому різниця між Думенком і «патріархом» Никодимом?
Різниця між Думенком і Кобзарем не в наявності чи відсутності апостольської спадкоємності або духовних дарувань і не в глибині богословських пізнань.
Визнай себе московським попом – отримай бронь
Якщо ти визнаєш себе «московським попом», тебе (за запевненнями влади) зараховують до «критично важливої інфраструктури» і дають бронь. Не визнаєш – змушують зректися священства і йти воювати.
Чому розпалюючи ненависть до УПЦ, ви розпалюєте її до християнства
Спікери УПЦ давно попереджали «патріотичні конфесії», що розпалювання ненависті щодо вірних Церкви зрештою обернеться проти самих розпалювачів.
Кліриків ПЦУ будуть саджати тільки за вбивства?
Духовенству УПЦ суди виносять вироки за сміхотворними обвинуваченнями, членам ПЦУ держава навіть пальцем не погрозить за явні підбурювання до насильства.
Чому храмове свято в «Лаврі ПЦУ» пройшло без богослужінь
Після передачі Лаври ПЦУ люди тут з'являються лише в ті дні, коли сюди приїжджає Сергій Думенко.
Про скасування судом «експертизи» ДЕСС щодо УПЦ. Тепер Церква не московська?
Переслідування за віру – це злочин. І рано чи пізно йому дається оцінка.