Чипирование – большой шаг к будущему глобальному изменению
Чипирование, в духовном ощущении, вещь очень неприятная
Чипирование, в духовном ощущении, вещь очень неприятная, как по мне, это как по тебе ползет змея. И это шаг, очень большой шаг к будущему глобальному изменению. Но дело тут не в том, что приятно и что не приятно.
Глобальный учёт не будет стоять на месте. Вот, кажется, чип - удобно и мобильно, но простите, отрубили руку и пошли открывать все твои замки. Поэтому, действительно, в будущем возможны наноустройства, вживляемые не под кожу, а в кровь. Это уже совсем другой уровень контроля. К сожалению, это необратимо. Но надо, доступными способами противостоять этому. Кто молитвой, кто гражданскими акциями, кто юридическими рычагами, но не забывая про свою совесть и сердце (не орган перекачки крови).
Кстати, приди сейчас антихрист, он мог бы и центральную канализацию использовать для принятия печати. Сейчас большинство населения планеты живут в мегаполисах, т.е. им надо ходить ежедневно справлять нужду. Представьте себе такую ситуацию - людям предлагают сделать выбор - продолжать пользоваться канализацией и принять печать или отказаться от печати, но и прекращается возможность пользоваться водой и туалетом. Результат страшно себе представить - сколько людей согласятся на первое. Т.е. рычагов манипулировать нами и сейчас предостаточно, но что-то ещё мешает.
И еще хотелось бы добавить. И здесь уместны слова А.И.Осипова. Прочтите обязательно. Не сомневайтесь, голос Церкви будет услышан, не смотря на то, что и лжепастырей то же слышно будет, которые осознанно или неосознанно будут пытаться прельстить и избранных.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади