Евангелие – книга Жизни и великая книга уроков. Мы их очень медленно учим
Христос и Самарянка. Худ. Карл Блох
Самарянка. С внешней точки зрения – неблагочестивая, мягко говоря, женщина. Имела пять мужей и живет с шестым. Но - Христос в ней прозревает что-то такое, чего не имели внешне благополучные и замужние.
Беседа с самарянкой — самый длинный евангельский диалог Христа с одним собеседником. От того, что Христос наедине разговаривает с женщиной, да еще и самарянкой, да еще и долго разговаривает – оторопели даже апостолы. Но Господь знает, на что тратит Свое драгоценное время. В будущем Самарянка – мученица Христова Фотина, Его верная проповедница.
По ее вопросам и ответам можно видеть светлый ум, простоту и открытость, острый интерес к практическим религиозным вопросам. Не пустая болтовня о духовности, а конкретные, увесистые, жизненные вопросы: где поклоняться Богу? от кого спасение? когда придет Мессия?
Она не просит у Христа седьмого мужа, не просит здоровья и благополучия. При явном кризисе своей семейной жизни она обнаруживает здравое духовное сознание. Да, так бывает! Мир сложен и жизнь наша вся несхематичная и непредсказуемая.
Да и не была она такой уж грешницей. Просто по-мирски несчастная, заблудившаяся женщина. Личная жизнь не сложилась – но душу во всем этом она не растеряла. Сохранила сердце, любящее Бога.
Хотя в народе ее наверняка презирали. Как и сегодня церковные люди из счастливых полных семей тайком могут осуждать… таких женщин. А ведь в сердце «неблагополучных» может быть больше любви к Богу, чем у хороших и правильных. Потому и говорит Господь: «Не судите по наружности» (Ин.7:24).
«Это Я» - ответил Христос Самарянке на ее вопрос о Мессии. Сказал ей то, что никогда прямо не говорил ни фарисеям, ни книжникам. Женщина-полуязычница, которую имели шесть мужчин, могла вместить то, чего не вмещали профессора богословия.
Уроки, уроки. Евангелие – книга Жизни и великая книга уроков. Мы их очень медленно учим. А учить надо. У нас, как правило, свое «евангелие» - прямолинейные выводы по примитивным схемам. «Кто согрешил, он или родители его, что родился слепым?» (Ин.9:2) – вот наша падшая рассудочность.
Но у неба своя логика. Евангельская. Та, в которую мы верим. Мы верим, что и в нас Христос видит лучшее, а не только худшее. И делает ставку на это лучшее, верит в лучших нас. Смотря на Самарянку, видит Фотину.
Спасибо Тебе, Господи, что Ты веришь в нас. И мы веруем в Тебя, и надеемся на Твою милость и любовь. Без этой веры жить было бы страшно и мучительно.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади