Церковь прекратила молчать
Молитвенное стояние у Верховной Рады
То, что происходит сейчас в Киеве - это хороший сигнал, что Церковь прекратила молчать.
Есть важный фактор различия: мы должны, согласно евангельскому учению, смиряться когда обижают или несправедливо поступают лично с нами. Но мы не имеем права молчать когда попирают и подавляют Церковь, ибо таким молчанием предается Бог. После множественных атак Церковь выстояла и укрепилась, и очень хочется надеяться, что с сегодняшнего дня Церковь будет представлять на всех уровнях интересы миллионов верующих Украины, равно как и эти миллионы включатся в процесс защиты интересов Церкви. Потому что Церковь - это и есть все собрание верующих.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.