Утренний эпизод – это притча: разве не так мы обращаемся с Богом?
Наглость бездомного вывела меня из себя. Фото: АиФ
Рано утром, с восходом солнца до жары решил прогуляться по городу.
Редкий транспорт, безлюдные улицы, птичий гомон, яркие запахи зелени- не могли не привлекать в этой прогулке. Можно было рассмотреть здания, подумать в пути о своем.
В палисаднике, в метрах двадцати от тротуара, по которому я шел сидел средних лет мужчина. Понятно было по внешнему виду, что скорее всего из тех, кто не живет дома.
Начал меня звать: «Отец! Отец! Не проходи мимо! Иди сюда! Да, подойди ты! Не бойся!»
Первая мысль была проигнорировать. Но решил отреагировать: «Чего тебе?» спросил громко с места.
-Да, ты подойди!
Пришлось приблизиться. И уже возле лавки, на которой он сидел (видать там и спал) опять спросил: «Что надо?»
- Слышь, отец?! Вчера поужинал. Сегодня проснулся- кореш разбудил- еще не завтракал… Какие у тебя на этот счет предложения?
Я вспыхнул в негодовании от этой наглости. Но потом мысль о том, что это искушение, охладила мой гнев.
-Хорошо, давай пойдем к тому ларьку, там жарят пирожки с капустой и картошкой, они даже ночью работают… Я тебе куплю.
Смотрю на него и не вижу энтузиазма: «Ну, что? Пошли?»
- Отец, сходи сам. Купи-да?!
-Это мне, или тебе надо? Пошли вместе. Или у тебя что-то с ногами?
-Ну, вот, стану я из-за пирожков с капустой и картохой подрываться! Давай, тебе положено! Знаю я вашу религию!
Обида захлестнула меня, и я просто быстро удалился, буркнув: «Бог тебе судья!». Наглость этого бездомного вывела меня из себя, и я долго не мог успокоится. И только, подходя к дому, я вдруг подумал, что это не просто история, не просто утренний эпизод- это притча!
Ну, сами посмотрите: разве не так мы обращаемся с Богом? Разве не также подзываем, нагло и вызывающе, требуя, чтобы не только обратил на нас внимание, но еще и Сам бы «подошел»? Разве не также перебираем: это хочу- это не нравится!? Разве не так ставим Ему условия и, еще и требуем, чтобы был нам в услужении? А, ведь Господь не отказывает, он предлагает нужнейшее и полезное. Надо встать и потрудиться, чтобы взять (прежде всего Царство Небесное, а остальное приложится!), ведь все и так подается- немного поработай! А в ответ от нас -только хамство!
Господи великий и милосердный, прости нас! Помилуй меня!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади