Проблема паспорта-книжечки – це проблема Православ’я?

Пластикова картка ідентифікації особи.

Вони називають його «важливим для православних документом».

Ці спільноти закликають віруючих прийти під Верховну Раду «заради своєї подальшої долі і долі своїх дітей і онуків».

І прийти, звичайно, можна, ось тільки чи дійсно доля наших дітей і онуків залежить від того, паперовий паспорт у нас в кишені, або пластиковий, з чіпом?

У православному середовищі давно існує рух проти ІПН, нещодавно його члени стали боротися проти пластикових паспортів (ID-карток). Їх аргументація проста – в ІПН і біометричних паспортах вони вбачають ту саму печатку, про яку йдеться в книзі Одкровення Іоанна Богослова. Отже, якщо ти відмовився від цієї «печатки» – ти вірний Христу, не відмовився – прийняв антихриста.

Ще один серйозний мотив відмови від ID-карток (пов’язаний з темою «печатки») – це прагнення убезпечити себе від тотального цифрового контролю, який може нести в собі новий формат документів.

Якийсь час назад, коли цифрові технології тільки розвивалися, подібні побоювання могли бути обґрунтованими. Влада декларувала, що на чіп ID-карти записується тільки основна інформація про власника (фото, ІПН, дата народження, видачі документа), але перевірити це ніхто, природно, не міг. Відповідно, люди побоювалися «зайвої» інформації про себе і намагалися її блокувати.

Однак за останній рік ситуація в плані тотального контролю над особистістю дуже сильно змінилася. У зв’язку з епідемією коронавірусу наша свобода виявилася під величезним знаком питання, причому без будь-якого зв’язку з біопаспортами. У різних державах вводяться серйозні заходи: вимога QR-кодів або ПЛР-тестів для відвідування громадських місць, аналогічні вимоги для перетину кордону, обмеження в правах невакцинованих, фактичне примушування до щеплень і т.д. Причому все це в деяких країнах називають «хорошим тренуванням для інших цілей». «Завдяки» коронавірусу влада в терміновому порядку створює величезну базу даних про своїх громадян. І немає сумнівів, що вона цю базу пустить в хід при найменшій можливості.

Також давайте згадаємо, що практично кожен з нас зараз має смартфон, який здатний передавати про власника величезний масив інформації: геолокацію, контакти, пристрасті, політичні та людські симпатії та багато-багато іншого.

У порівнянні з усім, що зараз відбувається, боротьба за володіння паперовими паспортами виглядає досить наївно. Звичайно, ті, хто бореться за володіння ними, мають на це право.

Однак, давайте задумаємося про інше. Чи потрібно цю боротьбу виносити до сакрального поля? Чи справді пластиковий паспорт – «печатка», а паперовий – не «печатка»?

І ще. Чи чули ми заклики до такої боротьби від священноначалля УПЦ? Від Блаженнішого, від наших архієреїв? Не чули. І може, це не випадково?

Читайте також