Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук. Фото: gazeta.ua

Але як може закриття храмів і заборона богослужінь бути «захистом» Церкви? І яким чином на парафіях УПЦ релігія могла використовуватися як зброя? Відповідь дуже проста – ніяк.

Як не згадати знамениті цитати Оруэлла «війна – це мир», «свобода – це рабство»…

Будь-яка адекватна людина розуміє, що слова Шевчука – повний абсурд.

І тут хотілося б нагадати главі уніатів про нещодавній історичний період, де його структура опинилася в дуже схожій до УПЦ ситуації.

Радянська влада, знаючи про тісні зв'язки Греко-католицької церкви з націоналістами, прийняла рішення про їхню фактичну заборону. З 1946 по 1990 рр. УГКЦ була в підпіллі.

Сьогодні уніати дуже обурюються рішенням Сталіна і називають роки підпілля «мученицькими».

Але хіба не могли тоді більшовики аргументувати заборону УГКЦ сьогоднішніми словами Шевчука? Мовляв, заборона уніатів «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї»?

Існує такий афоризм: «Раб мріє не про свободу, а про своїх рабів».

У нашому випадку уніати, які пережили заборону своєї Церкви, з усіх сил підтримують заборону для православних.

Таке «християнство».

Читайте також

Якщо до Преподобних йдуть зі скальпелями та пінцетами, яке вони скажуть слово?

Владика Арсеній підкреслює, що Преподобні Києво-Печерські ще скажуть своє слово, але для цього ми повинні говорити їм своє – молитовне.