Церква та влада: чим Україна відрізняється від СРСР

Кінопоказ у соборі Чернігова. Фото: Суспільне

Біля Царський врат встановили екран, для глядачів принесли стільці. Загалом влаштували якусь подобу кінотеатру.

І документальні проєкти – справа хороша. Але напрошується питання – невже у Чернігові немає кінотеатрів, театрів, актових залів та інших приміщень, де можна було провести цей показ? Безперечно, є.

Очевидно, владі потрібно було провести в соборі XI століття хоч якийсь захід, що показати – його відібрали у вірян недаремно.

Але якщо згадати, що було з храмом 100 років тому, ми бачимо приблизно таку саму картину.

У 1926 році радянська влада заборонила богослужіння в соборі і передала його «Головросмасложирзбуту», де був влаштований склад. Пізніше його віддали під музей.

Може, хтось помітить, мовляв, кінотеатр у храмі – краще за склад. Але ж давні архітектори зводили святиню для молитви, а не для складів, музеїв, танцполів, лекторіїв тощо.

В Україні рішуче засуджують злочини тоталітарного радянського режиму, зокрема й у релігійній сфері.

Але дуже хочеться, щоб хтось із чиновників на прикладі Спасо-Преображенського собору пояснив – а в чому різниця із сучасністю?

Читайте також

Чому вчить священник, який зламує двері храму?

Ми не можемо зрозуміти, з яким серцем ця людина буде завтра проповідувати своїй пастві слова Христа про прощення, мир, любов.

Чому не треба надягати вишиванку на душу

Дітям у школах дають писати твори на тему: «Перш ніж одягти вишиванку на тіло, її потрібно одягти на душу».