«Грищукам – все, УПЦ – беззаконня»
Роман Грищук. Фото: скриншот Фейсбук-сторінки Грищука
Чому? Та тому що журналісти СПЖ просиділи у СІЗО 8 місяців (з перспективою довічного) просто за те, що називали активістів ПЦУ, які захоплювали храми УПЦ «рейдерами», або писали сан Думенко і К у лапках.
Водночас у самій ПЦУ себе ні в чому не обмежують. Напередодні її буковинський клірик Роман Грищук, який регулярно миготить у медіа разом з Епіфанієм, запевнив, ніби це УПЦ винна, що українська армія «щодня втрачає по населеному пункту і десятки квадратних км. площі» (до речі, це явне перебільшення, що дискредитує ЗСУ).
Також він закликав українців зробити так, щоб у священників УПЦ земля горіла під ногами. Наприклад, відмовляти їм у обслуговуванні. Потрібно, мовляв, на СТО поміняти деталь у машині? Поки не перейдуть у ПЦУ, нічого не робити. І таке ми чуємо від думенківців чи не щодня. Якщо це не розпалювання ненависті, що це?
І якщо за лапки в написанні сану «світять» довгі роки в'язниці, то що належить за грищуківські перли?
У тому й біда, що нічого не світить. Є така фраза: «Друзьям – все, ворогам – закон». У нашому випадку вона звучить інакше: «Грищукам – усе, УПЦ – беззаконня».
Читайте також
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.
Свята Русь стає мусульманською?
У Росії сотні тисяч мусульман вийшли на вулиці святкувати Курбан-байрам. А що ж Україна?
Голос із могили
Ієрарх, який називає себе «главою Православ'я», таємно спілкувався з особою, яку сам же визнав анафемою, і вів з нею переговори про входження до своєї Константинопольської Церкви.