Церква вшановує пам'ять апостола Андрія Первозванного

Апостол Андрій. Фото: Полтавщина

13 грудня Православна Церква святкує пам'ять святого апостола Андрія Первозванного.

Святий апостол Андрій Первозванний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата, апостола Петра.

У юності майбутній апостол, який був родом із Віфсаїди, всією душею звернувся до Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом займався рибальством. Коли над Ізраїлем прогримів глас святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозванного та Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий.

Після Зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій вирушив з проповіддю Слова Божого у східні країни. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я і Дніпром піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на нічліг. Вставши вранці, він сказав учням, що були з ним: «Чи бачите ви гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог воздвигне багато церков».

Апостол піднявся на гори, благословив їх і водрузив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище Дніпром і дійшов до поселень слов'ян, де був заснований Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів у Рим для проповіді, і знову повернувся у Фракію, де в невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву.

На своєму шляху Первозванний апостол зазнав багато печалей і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христів невтомно ніс людям проповідь про Спасителя.

За молитвами апостола, Господь творив чудеса. Трудами святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство.

Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри. У цьому місці Господь явив через учня Свого багато чудес: недужі зцілялися, сліпі прозрівали. За молитвою апостола, одужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин; накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського, та його брат Стратоклій. Звершені апостолом чудеса та його палке слово просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри.

Небагато залишалося язичників у Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій не раз звертався до нього зі словами Благовістя. Але навіть чудеса апостола не вразумляли Егеата. Святий апостол з любов'ю і смиренням закликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо віддасть його смерті на хресті, який прославляв апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки і ноги святого, а прив'язати їх до хреста. Два дні апостол з хреста навчав зібраних навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь сподобив його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп'ятий апостол, віддавши Богу хвалу, промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій».

Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю поховала його.

Кілька століть по тому, за імператора Константина Великого, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами євангеліста Луки та апостола Тимофія.

Читайте також