Делай все, что можешь, надеясь на Божью помощь
Кадр из фильма "Титаник"
В числе прочих пассажиров на корабле путешествует многодетная семья. Дети совсем еще маленькие, старшему нет и десяти. И вот, когда корабль уже начал погружаться в воду, семья выбралась, наконец, на палубу с нижних ярусов, и оказалось, что все шлюпки спущены на воду, а значит — они обречены на гибель. Отец семейства в отчаянии растерянно говорит:
— Что я наделал? Какая жестокая шутка — вот так, отдать наши жизни ни за что…
На что жена отвечает, глядя ему в глаза:
— Мы никогда не боялись трудностей, мы всегда встречали их с поднятой головой. Ты хороший человек, Билли Джек. Ты честный, трудолюбивый и добрый. Ты сильный духом. И за это я тебя люблю.
Они укутывают детей потеплее, садятся на скамейку и начинают читать молитву «Отче наш». А в это время мимо них по палубе носятся толпы обезумевших от ужаса людей, пытающихся спастись от неминуемой гибели…
Наверное, это и есть единственно верное отношение к грядущим бедам: до самого последнего момента делать все, что можешь, для спасения своих близких и себя, надеясь на Божью помощь. А если вдруг окажется, что дальнейшие усилия уже не имеют смысла — найти добрые слова для прощания с любимыми людьми, и просить у Господа сил на принятие неизбежного.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади