Про нову, не московську «якість релігійного життя» ПЦУ

Арсеній Яценюк та Сергій Думенко

25 листопада 2021 р. колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на зустрічі з Сергієм (Єпіфанієм) Думенком подякував йому за нову, не московську якість релігії. Дослівно, за «послідовну реалізацію ПЦУ значних соціальних, освітніх, культурних проектів та втілення нової якості релігійного життя, що принципово відрізняється від московських зразків».

Згадаймо, в яких подіях виражалася ця «нова якість релігійного життя» ПЦУ.

• Спочатку з ПЦУ, гучно грюкнувши дверима, пішов «почесний патріарх» Філарет Денисенко. Він звинуватив П. Порошенка та С. Думенка у тому, що вони його обдурили, пообіцявши фактичну першість у ПЦУ. При цьому почесний патріарх озвучив усім очевидний факт: ПЦУ не має повноцінної автокефалії і фактично є структурою Фанара.

• Потім «митрополит» Михайло Зінкевич, колишній претендент на верховенство в ПЦУ, з’явився у Луцькій міській раді в розкішній норковій шубі. При цьому в самій ПЦУ Зінкевича публічно осміяли.

• Нагороджений патріархом Варфоломієм «священик» Олександр Дедюхін оскандалився висловлюванням про секс та аборти фразою: «Сука не захоче – кобель не скоче».

• «Ієрарх» ПЦУ Адріан Кулик запропонував таврувати «неправильних» українців як безрідних собак.

• «Архієреї» ПЦУ Афанасій Шкурупій та Митрофан Бутинських не поділили парафії у своїй Харківській області та влаштували з цього приводу публічний скандал.

• «Митрополит» Олександр Драбинко потрапив у скандал, пов’язаний із оприлюдненням його листування гомосексуального характеру.

• Той самий «єпископ» Адріан Кулик побив свою сусідку через побутовий конфлікт. Побиття було зафіксовано на камеру, поліція порушила кримінальну справу.

Менш гучних скандалів було набагато більше. І це вже не кажучи про десятки та сотні захоплень храмів УПЦ, які часто супроводжувалися насильством та іншими правопорушеннями. При цьому С.Думенко фактично закликав до таких дій, заявляючи, що всі православні громади в Україні насправді належать до ПЦУ.

Чи не багато скандалів для неповних трьох років історії ПЦУ? І чи влаштовує українське суспільство така «якість релігійного життя»? Чи головне у цій якості життя, що вона – не московська?

Читайте також