Відносини Варфоломія з Філаретом і Макарієм, лише факти

Макарій Малетич. Фото: Хвиля

Зокрема, у розмові з кількома українськими журналістами ними знову було порушено питання «реабілітації» Філарета та Макарія Малетіча. Із заяв Варфоломія та секретаря Фанара диякона Григорія випливає, що:

1. Константинопольський патріархат вважає і Філарета, і Макарія митрополитами, незважаючи на те, що Макарій Малетич пішов з Українського екзархату РПЦ у 1989 році у сані священика, і «висвячували в архієрея» його в УАПЦ люди без сану.

2. Заборони щодо Денисенка та Малетича були накладені Руською Церквою «не з догматичних, а з дисциплінарних причин».

3. Вони отримали прощення від Фанара, оскільки звернулися з апеляцією.

4. «Прощення» Фанаром Філарета та Макарія – це не помста РПЦ за ігнорування Критського Собору 2016 року. Просто раніше апеляції від цих людей не встигли розглянути, а Фанар нічого не робить поспіхом.

Для початку нагадаємо факти ставлення Варфоломія до Філарета:

• У 1992 році Філарет приїхав на Фанар з апеляцією щодо усунення його з київської кафедри. Патріарх Варфоломій апеляцію (і Філарета) проігнорував, натомість написав патріарху РПЦ, що повністю підтримує дії Руської Церкви.

• У 1997 році Варфоломій написав патріарху РПЦ, що підтримує анафематствування Філарета та заборону у служінні інших «ієрархів» його Київського патріархату.

Зауважимо, що ні у 1992 році, ані у 1997 р. патріарх Варфоломій не написав жодного слова про те, що заборони Філарета та інших осіб були здійснені Руською Церквою «не з догматичних, а дисциплінарних причин». Він просто пообіцяв, що ієрархія Фанара «церковного спілкування зі згаданими особами не матиме».

Українська влада хотіла отримати від патр. Варфоломія свою «ручну» церкву задовго до Порошенка і навіть Ющенка. 1993 року на Фанар з такою метою їздив за дорученням першого президента Л. Кравчука віце-прем’єр М. Жулинський. У своєму звіті за фактом зустрічі з патріархом Варфоломієм (лист від 29 жовтня 1993 р. № 5–116) Жулинський пише про позицію глави Фанара:

1. Церквою-матір’ю для УПЦ є Руська Церква, тому Філарет повинен був вибачитися перед РПЦ за свої дії.

2. Філарета ніхто у Православ’ї не визнає як архієрея, а такої структури, як УПЦ КП, не існує.

Додамо свідчення Блаженнішого Онуфрія від 2016 року, коли він був присутній на нараді православних предстоятелів у Шамбезі: «Була розмова з приводу чуток, ніби після Всеправославного Собору (Критського – Ред.) Константинопольський патріарх має намір прийняти в свою юрисдикцію тих людей, що знаходяться у розколі. Патріарх Варфоломій заявив, що ні до Собору, ні під час Собору, ні після Собору він цього не робитиме».

Висновки:

• «Простити» Філарета патріарх Варфоломій міг ще 29 років тому, але цього не зробив.

• Патріарх Варфоломій вважав, що Філарет не є архієреєм і не говорив, що в РПЦ відлучили його від Церкви «не з догматичних причин».

• Поворот на 180 градусів відбувся у свідомості глави Фанара у 2016 році.

• Наскільки можна довіряти думці патріарха, який змінює свою думку на протилежну без жодних причин – питання дуже дискусійне.

Читайте також

Не дати приводу тим, хто шукає приводу

Закликаємо буковинців захищати свої храми, але лише молитвою. І пам'ятати, ми – християни. Ми проти насильства.

«Весна прийде – саджати будемо»?

У 2019 році Володимир Зеленський йшов на вибори під гучним гаслом «Весна прийде – саджати будемо».

Як можна так відверто брехати?

Ми розуміємо, що країна на порозі великих змін, і тому ПЦУ прагне награбувати всього й якомога більше, «як в останній день». Але ж має бути хоч якесь християнське сумління.

Коли вже Порошенко вийде із «Московського патріархату»?

Хлопці з чернівецької «ЄС» публічно зізналися у підробці та шахрайстві – вони від імені релігійних громад УПЦ «переводили» їх до юрисдикції іншої конфесії.

Автобіографія Новинського як доказ його «розпалювання»

Хто-небудь пам'ятає дії Новинського, що «розпалювали»? На тлі безкарних захоплень храмів УПЦ із ламаннями щелеп такі заяви ГБР виглядають просто якимось стебом.

Про Києво-Печерську лавру

17 лютого відзначається день блаженної кончини єпископа Нестора (Тугая), останнього намісника Києво-Печерської лаври перед її закриттям Радами у 1961 році.