Хвороба чи біснування?

Княжицький. Фото: Фейсбук Княжицького

Ненависники УПЦ продовжують істерику з приводу зростання діаспори УПЦ в Європі. Зловтішно спостерігаючи, як в Україні один за одним захоплюють храми УПЦ, їх просто корчить, що за кордоном таке неможливо. Слідом за главою УГКЦ Шевчуком і кліриком ПЦУ Коваленком, «вжарив» по діаспорі УПЦ нардеп порошенківської «Євросолідарності» Княжицький.

Він, як і згадані особи, звично вже називав священників УПЦ «московськими попами» і звинувачував у «ворожій пропаганді» (звісно, без жодного прикладу).

Але було у Княжицького і щось новеньке. Якщо раніше звинувачували в роботі на Москву тільки священників, то тепер стали ліпити «ворогів народу» вже з парафіян. Нардеп фактично назвав парафіянок УПЦ за кордоном шпигунками на підставі того, що їхні чоловіки воюють у ЗСУ і вони «можуть володіти чутливою інформацією, важливою для нацбезпеки». А тому – закликав компетентні органи ними зайнятися.

В іншому місці нардеп обурився, що парафіяни УПЦ співають колядки і роблять вертепи. На його думку, вони це роблять не тому, що люблять Україну, а щоб «замаскуватися під своїх».

І від усіх цих слів бере острах. Що може бути патріотичнішим, коли чоловік захищає Батьківщину на фронті, а дружина з дітьми, рятуючись від війни на чужині, пропагує там свою культуру? Але Княжицький за фактом відмовляє їм у праві вважатися українцями лише за приналежність до УПЦ.

Чоловік у ЗСУ? Значить, шпигунка. Співаєш колядки? Прикидаєшся.

Водночас він обурюється, що в країні немає роботи щодо повернення українців додому. Та до кого повертатися? До таких, як Княжицький?

Невже не зрозуміло, що такі ось спічі відбивають бажання повернутися, навіть якщо воно й було. Вони розділяють людей, сіють до них ненависть тільки через «неправильну» конфесію.

Якщо Княжицький і К° роблять це свідомо – вони злочинці, бо працюють на руйнування України. Якщо несвідомо – ці люди просто хворі. Або психічно, або духовно.

Християни називають останнє одним словом – «біснування».

Читайте також