Чому журналістам, які сіють брехню та ненависть, варто ізолюватися

Остап Дроздов. Фото: 2000.ua

У медіа-сфері 12 січня відбулася не дуже помітна, але дуже знакова подія – на «4 каналі» був звільнений журналіст Остап Дроздов. Особливо примітним є формулювання звільнення – «Будь-які провокації, що розколюють або розхитують єдність українського народу, неприпустимі. Так само, як розпалювання ворожнечі, дискримінація чи ксенофобія».

Чому ми пишемо саме про це звільнення? Та тому що Дроздов – одна з медіа-гієн, зусиллями яких розпалюється ворожнеча одних українців до інших. Так, таких гієн у ЗМІ багато, але саме ця людина запам’яталася особливими зусиллями щодо розпалювання ненависті до УПЦ. Його передачі «Геть Московський Патріархат», «Духовна окупація» та інше – це просто зразок ненависницької риторики до Церкви, а також незграбних фейків, які не дозволяють собі навіть у ТСН (а там на цьому розуміються).

Втім, коли в людині всередині вирує ненависть, однією Церквою важко себе обмежити.

Нещодавно Дроздов назвав у ефірі глядачів закритих владою опозиційних каналів «одноклітинними», «амебами» та «інфузоріями-туфельками, які б’ються в істериці та нападі». Це, очевидно, і було початком його кінця на 4 каналі.

Ми знаємо, що наше суспільство тяжко хворе. У ньому величезний дефіцит любові, зате ми буквально задихаємось у смороді злості та ненависті. І ця ненависть не з’являється нізвідки.

Кожен ділиться з оточуючими тим, що його наповнює. Щасливий дарує оточуючим посмішки та радість, нещасний – свій біль. Ми ненавидимо один одного багато в чому через таких ось дроздових, мазур, муждабаєвих та інших, які через ЗМІ транслюють на нас свій внутрішній світ. І хочеться побажати їм одужати, перестати розповсюджувати навколо себе віруси ненависті, брехні та нещастя. Тоді й атмосфера в Україні стане здоровішою. Ну а поки вони будуть одужувати, їм варто самоізолюватися. Ось як Дроздову.

Читайте також