Запредельное лукавство Александрийского Патриархата
Синод Александрийского патриархата. Фото: orthodoxtimes.com
Читаю заявление бывшего Александрийского Патриархата и смеюсь от запредельного лукавства и извращенности позиций: иерархи этой структуры, которые почти полностью состоят из греков и игнорируют человеческое достоинство жителей Африки, а по сути продолжают заниматься расизмом и продолжением традиций рабовладельчества заявили, что это РПЦ создавая экзархат в Африке движима тенденциями колониализма и этнофилетизма(!!!). А Феодор, поддерживая политику Константинопольского Патриархата публичного заявляющего о том, что они считают себя "первыми без равных", заявляет о том, что это РПЦ жаждет некоего господства.
Все свои грехи и пороки они вдруг решили взвалить на РПЦ. Вот уж воистину королевство кривых зеркал. Думаю, что если бы им хорошо заплатили, то они бы и Христа нашли бы как обвинить в своих грехах.
При этом они заявили, что будут карать "нарушителей", очевидно, имея ввиду, что будут запугивать клириков лишением сана и прочими мерами, если они захотят контактировать или уйти в РПЦ.
Вот, правда, смешно: сначала обвинили других в своих собственных пороках, а потом решили что угрозами и запугиванием они удержат в рабстве тех, кто только и ждет момента чтобы уйти от их деспотии. Да, давайте больше жестких решений и запугиваний клира - пусть не только сами клирики видят, что вы пришли туда как "белые хозяева", запугивающие "черных рабов", но и весь мир увидит ваше ничтожество, которое вы преподносите людям вместо христианства.
Читайте також
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.