Поряд з Єрусалимом археологи виявили монастир Сави Освяченого

Монастир V століття в Іудейській пустелі. Фото: The Times of Israel

Значуще для православної історії відкриття зробили археологи з Єврейського університету Єрусалима. У січні 2025 року вони завершили другий сезон розкопок в Іудейській пустелі, де виявили добре збережений візантійський православний монастир V століття, пише The times of Israel. Дослідження проводилися у фортеці Гірканія на західному березі річки Йордан спільно з офіцером археологічної служби Іудеї та Самарії.

Розкопки виявили унікальний християнський комплекс з багатими мозаїками, фресками та церковними атрибутами, що свідчать про процвітаючу православну чернечу громаду. Монастир був заснований у 492 році від Різдва Христового на вершині пагорба, який місцеві жителі називали «страшною горою». Під шаром візантійських споруд також виявлено залишки будівель періоду Другого Храму, що знаходяться приблизно за 17 кілометрів на південний схід від Єрусалима.

«Коли ми вперше приступили до розкопок цього об'єкта, ми припускали, що маємо справу з невеликим будівлею, оскільки історичні джерела згадували лише малу групу ченців, які заснували обитель, –  розповіла Міхаль Хабер, дослідник і учасник розкопок. – Однак масштаб і багатство виявлених декоративних елементів повністю змінили наше уявлення. Тепер очевидно, що перед нами – процвітаючий монументальний православний монастир, важливий центр раннього візантійського християнства».

Однією з найзначніших знахідок у 2023 році став вражаючий напис, виконаний червоною охрою. Він перефразує частину Псалма 86 грецьким койне, що використовувався в Новому Заповіті. Напис був виявлений під зображенням православного хреста, що свідчить про глибоке літургійне життя монашої громади.

Особливу цінність для православної історії представляє той факт, що монастир був заснований у 492 році самим преподобним Савою Освяченим – одним з великих стовпів східного монашества. Згідно з давніми літописами та житіями, святий Сава піднявся на вершину того, що він описав як «страшну гору», і заснував там обитель як подвір'я Великої лаври святого Сави.

Слід особливо відзначити, що лавра преподобного Сави Освяченого, що підноситься над долиною Кідрон, існує і діє до сьогодні, будучи одним з найдавніших безперервно діючих монастирів у світі й належить Єрусалимській Православній Церкві.

«Археологічні знахідки підтверджують відомості з житій та історичних хронік про подвижницьку діяльність преподобного Сави в Іудейській пустелі, – зазначив доктор Орєн Гутфельд. – Виявлений нами монастир є безцінним свідченням поширення православного монашества у Святій Землі в V–VI століттях».

Чернече життя в обителі процвітало близько трьох століть, поки монастир не прийшов у запустіння в кінці VIII або на початку IX століття від Різдва Христового, ймовірно, у зв'язку з політичними змінами в регіоні.

Археологи виявили безліч артефактів, що свідчать про насичене богослужбове життя монастиря: фрагменти лампад, кадильниць, напрестольних хрестів і церковного начиння. Особливо цінними є знайдені шматочки пергаменту з грецькими текстами, можливо, фрагментами Євангелія або богослужбових книг.

«Ми знайшли залишки скрипторію – майстерні з переписування священних текстів, що свідчить про високий рівень духовної освіти ченців і їхній внесок у збереження ранньохристиянської спадщини», – зазначила Хабер.

Особливий інтерес для дослідників православної іконографії представляють виявлені фрагменти настінного живопису із зображеннями святих і біблійних сцен. Хоча більшість зображень збереглася лише частково, вони демонструють високий рівень іконописного мистецтва візантійської епохи і містять унікальні зразки іконографічних канонів.

У міру поглиблення розкопок команда археологів також досліджувала більш давні шари під монастирем. Було виявлено залишки споруд часів царя Ірода Великого і навіть Хасмонейського періоду (II–I століття до Різдва Христового).

«Під підлогою одного з монастирських приміщень ми виявили склепінну іудейську ритуальну купіль із залишками колон», – повідомила Хабер. «Примітно, що деякі архітектурні елементи дохристиянського періоду були благоговійно використані ченцями при будівництві обителі, що було поширеною практикою у візантійську епоху».

Читайте також