Чи повернуться з Європи віряни УПЦ?
Українські біженці в ЄС. Фото: DW
Міністр єдності Чернишов заявив, що очікує після війни повернення 70-75% українських біженців з ЄС. За його словами, успіх повернення залежатиме від того, що зробить для цього Україна: «реформи, зростання зарплат, вирішення питань житла, вирішення соціальних питань».
Здається, цифри у міністра дуже завищені. Але навіть не в цьому справа. Окрім зарплат, житла та соціальних питань дуже вагомим аргументом для багатьох «європейських» українців може виявитися «церковне питання». Загальновідомо, що в країні вже є цілі регіони, «зачищені» від УПЦ. Водночас, сьогодні діаспора УПЦ в ЄС налічує понад сотню громад.
Можливо, для більшості мігрантів «церковна тема» не буде вирішальною у питанні, повертатися додому чи ні. Але напевно будуть і ті, для кого можливість або неможливість відвідувати храм буде визначальною.
Навіщо їм повертатися, наприклад, в Івано-Франківську, Львівську, або навіть у Київську область (окрім столиці), якщо там практично немає храмів? Особливо якщо в ЄС вони без перешкод відвідують богослужіння?
Звичайно, наші чиновники можуть і далі замовляти соціологічні опитування, за якими УПЦ ніхто з українців не підтримує. Але в реальності все інакше.
І якщо влада справді хоче повернення своїх громадян, вона зобов'язана зробити для цього все можливе.
Але, чесно кажучи, в це не віриться. Зовсім.
Читайте також
Нерви Єленського: чому ДЕССС атакує адвокатів УПЦ
Нинішні суди за позовом ДЕССС проти Київської митрополії проходять зовсім не так, як хотілося б Єленському.
Десятиліття Всеукраїнського хресного ходу
Сьогодні ми дивимося на ці кадри зі змішаним почуттям: Лавру відібрали, хресні ходи фактично заборонені, Церкву переслідують.
Адвокат диявола
Дивлячись на риторику Шевчука та його колег із ВРЦіРО, важко не згадати знаменитий фільм з Аль Пачіно та Кіану Рівзом – той самий, де герой Рівза служив адвокатом у диявола.
Влада «відкрила» Дальні печери: що вони не роблять – не йдуть справи
Влада з ПЦУ силкуються, щоб показати, ніби все у них «по-церковному», не гірше, ніж у «московських попів». Але в підсумку все одно виходить пародія з більшовицьким душком.