Про священника, який добровільно перейшов до ПЦУ

Думенко особисто приймає Вадима Гвоздя з Калиновки. Фото: ПЦУ

СПЖ та інші ресурси УПЦ опоненти часто дорікають, що ми не говоримо про тих священників, які добровільно переходять до ПЦУ. І ми б і раді, але в процентному співвідношенні з тими, хто відмовився переходити, їх незначно мало. Чому? Судіть самі.

На сайті ПЦУ зробили цілу публікацію, присвячену тому, що Епіфаній Думенко прийняв у себе настоятеля Хрестовоздвиженського храму Вадима Гвоздя з села Калинівка Житомирської області.

Не будемо обговорювати, чому священник на 7-й рік існування ПЦУ раптом вирішив «послідувати Томосу про автокефалію».

Звернемо увагу на інше. Калинівка – це крихітне село Житомирської області, з населенням у пару сотень жителів. За легендою, в ПЦУ добровільно перейшли більше 1500 приходів. Тобто для «предстоятеля автокефальної церкви» зустріч з таким кліриком – абсолютно рядова подія, про яку навіть дивно згадувати вголос. Більше того, Думенко взагалі не повинен з ним зустрічатися, оскільки він – глава Київської єпархії. В його структурі є Житомирсько-Овруцька та Житомирсько-Поліська єпархії, Гвоздь належить до якоїсь з них.

Проте, його прийняв особисто Епіфаній, а новина про зустріч стоїть в одному ряду з публікацією про зустріч Думенка з послом Канади, його проповіддю в п’яту неділю посту та іншими важливими подіями життя ПЦУ.

Про що все це говорить? Відповідь дуже проста. Добровільних переходів до ПЦУ настільки мало, що Думенко змушений піарити їх особисто, приймаючи «чужих» кліриків з далеких регіонів. І це говорить саме за себе.

Читайте також