Навіщо християнам жити довше?

Атеїсти хочуть жити якнайдовше, а християни? Фото: Здоров'я та довголіття

Американський канал CNBCTV повідомив, що «відомі мільярдери» США виділили вченим 3 млрд доларів на продовження людського життя. Цілі поки що цілком досяжні – плюс 10-20% зверх 80 років. Тобто мільярдери хочуть жити хоча б до 100 років.

В публікації описані конкретні методи «лікування»: уповільнення старіння клітин; видалення їх із організму; клітинне перепрограмування, що повертає старим клітинам функціонал молодих, і т.ін.

Що ж, справа непогана, всі знають, що жити довше – це краще, ніж жити менше. Але не всі здатні відповісти на запитання: навіщо? І пов'язане з ним: чому взагалі існує такий процес, як старіння, та неминучий його кінець – смерть тіла?

Атеїсти собі такі питання не ставлять. Для них апріорна мета – прожити якнайдовше. А християни? Чи є сенс глибокому старику, у якого зазвичай немає вже жодного здорового органу, чіплятися за кожен прожитий день? Для людини, яка не встигла принести щире покаяння та підготуватися до Зустріч, такий сенс, безумовно, є. А якщо християнин усе життя проживав кожний свій день як останній?

Зі Старого Завіту ми знаємо, що до потопу люди жили мало не до 1000 років: Адам помер у 930, його син Сиф прожив 912 років, онук Енос – 905, правнук Каїнан – 910. Рекордсмен – Мафусаїл – 969 років. Але потім трапився Потоп: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно... І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного» (Буття 6:5,7).

А після Потопу все змінилося. Ні, Ной, якому тоді було 600 років, ще прожив до 950. Але з кожним із наступних 15 поколінь люди жили дедалі менше. І хоча ще до Потопу Бог сказав, що «нехай будуть дні їхні сто і двадцять літ» (Буття 6:3), зараз тривалість нашого життя відповідає словам пророка Мойсея: «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо» (Пс 89:10). До речі, сам Мойсей прожив сказані Богом 120 років.

Уявімо, що хтось із нас жив би стільки, скільки допотопні люди, практично вік християнства на нашій землі. Пережив би знищення язичництва, будівництво Софійського та Успенського соборів, бачив заснування Києво-Печерської лаври, був свідком подвигів та успіння сотень та тисяч святих, спостерігав відділення Риму, хрестові походи та взяття Константинополя, війни, унії та багато іншого. Багато хто хотів би стільки жити? Якщо так, як жили царі – можливо, і так. А якщо так, як більшість людей, перебиваючись із хліба на воду? Дуже сумнівно.

Якщо покласти руку на серце, уготованих нам 70-80 років цілком достатньо, щоб духовно дозріти і визначитися: чи стати по праву руку Спасителя з Його вівцями, чи по ліву – з козлищами. І клітинне перепрограмування, що дає зайві 10-15 років життя, навряд чи щось принципово змінить у такому виборі.

Читайте також