Про «Божу підтримку» убивць-снайперів
Снайпер РФ на війні в Україні. Фото: Військовий відділ РПЦ
На думку Руської Церкви, в убивствах противника снайперами «втілюються слова Святого Писання: "Будьте тверді і мужні"». В РПЦ впевнені, що снайпер, годинами вишукуючи на самоті свою жертву, «як ніхто інший може досягти успіху у внутрішній молитві».
Священнослужителі «молитвенно побажали» всім снайперам «твердості руки, Божої допомоги та заступництва Ангела Хранителя».
Ми не розуміємо, як можна не бачити всієї абсурдності таких слів. Про яку «внутрішню молитву» може йти мова у людини, яка свідомо і холоднокровно вбиває іншу людину? Яка це «Божа допомога» і «заступництво Ангела Хранителя»?
Це як? Якщо вбив – значить добре помолився і «Бог допоміг», а якщо не влучив – треба молитися краще? І як розуміти побажання «твердості руки»? Мовляв, убий і не промахнись?
В РПЦ регулярно вітають військових РФ абсолютно всіх видів військ: днем росгвардії, морських частин, спеціальних військових операцій, ракетних військ стратегічного призначення тощо. І в усіх вітаннях звучать притягнуті за вуха слова про «Божу допомогу», «молитовність» військових та інше.
Адже всі це – люди, які сьогодні вбивають. Причому, вбивають своїх одновірців. Хтось, як снайпер, бачить загибель своєї жертви, інші, як ракетники, просто натискають кнопку. Але результат один – страждання і смерть образу і подоби Бога. Християнин, дивлячись на все це, може лише молитися: і за душі жертв, і душі вбивць. І просити Бога припинити цей жах. Але героїзувати і сакралізувати смерті – це не християнство.
Напевно, кожен знає досвід про жабу, яка загинула в окропі і не вистрибнула з каструлі лише тому, що температуру води підвищували зовсім потроху.
Сьогодні в ролі жаби – всі православні, які погоджуються з усе більш відвертими заявами, ніби проливати чужу кров «за праве діло» – правильно і навіть похвально. Що можна поєднувати молитву і вбивство, що Бог і ангели допомагають «добрим» християнам знищувати «поганих».
І це стосується не тільки росіян, в Україні звучать такі ж самі заяви. Всі вони – це «підвищення температури води», в якій «вариться» наша душа. І якщо ми погоджуємося з таким «підвищенням» – нас чекає доля жаби.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.