Чому Константинопольський Собор IX століття не зручний Фанару та католикам

Як відомо, Православна Церква вважає, що Вселенських Соборів (до відпадання Риму) було сім. Згаданий Собор 880 року за складом учасників відповідав вселенському, але таким його не визнає Рим. Чому? Тому що на ньому була засуджена брехня філіокве (латинське «удосконалення» догмату про Трійцю: про виходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, але й «від Отця і Сина»).

Чому цей Собор важливий для нас зараз?

1. Він викриває брехню УГКЦ як про «Київську Церкву», яка веде свій початок з хрещення князя Володимира. Мовляв, у 988 році православні та католики ще були єдині, а тому уніати, що за фактом виникли у 1596 році, можуть вважатися частиною «Церкви Володимирового хрещення».

Не можуть. Як бачимо, Церква ще у 880 році соборно засудила єресь, яка стала однією з причин відокремлення Риму. Тому про єдність у 988 році говорити не доводиться.

2. Як не парадоксально, про цей Константинопольський Собор вважають за краще не згадувати в нинішньому Константинополі (Стамбулі).

Чому? Тому що Фанар і Рим відкрито говорять про майбутнє об’єднання. Причому про відмову католиків від своїх єретичних помилок не йдеться. Тому нам доводиться нагадувати Константинопольській Церкві про її славну історію.

Читайте також

Про ченців Афону на «службі» Думенка в Лаврі

Меценати ПЦУ оплатили візит чудового візантійського хору на чолі з архонтом-протопсалтом Вселенського Патріархату.

Коли тобі забороняють будувати храм, це і є «свобода віри»?

У Нічогівці влада незаконно зупинила будівництво храму УПЦ на приватній землі.

Мобілізація духовенства УПЦ: влада просто зачищає «московських попів»?

Клірикам УПЦ – на відміну від ПЦУ, УГКЦ, іудеїв, мусульман і язичників – броні ніхто не дає.

Чи внесуть до Пантеону героїв осіб, які прославляли нацистів?

Важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму.

Реальна підтримка ПЦУ в Києві

Про чвари навколо заборони Кохановської

Гнівно викриваючи одне одного, ми відходимо від головного, чому вчить Христос, – від любові.