Анекдот від Філарета, Думенка та Елладського синоду
«Згаданий пан Димитріос Калліс спочатку приєднався до неканонічних "архієреїв" старостильного порядку і в порушення Святих Канонів "був висвячений на єпископа", а пізніше був "перевисвячений на єпископа" в Києві», – сказано в повідомленні Синоду.
Чому ми називаємо цю ситуацію анекдотичною? Тому що жанр анекдоту передбачає пародію на реальність та здоровий глузд. Те саме ми спостерігаємо і тут.
Реальність.
Філарет відлучений від Церкви, і всі його «хіротонії» з 1992 року – це театральні вистави. Так, Калліс – це справді не архієрей. Але точно такі ж не архієреї Думенко, Зоря та більша частина ПЦУ.
Пародія.
ПЦУ Філарета не заборонила у служінні й, тим більше, не позбавила сану. Елладська Церква визнала легалізацію Фанаром Філарета, для греків він – канонічний архієрей. Відповідно, всі його «священнодії», у тому числі і «хіротонії», вони, згідно з канонічним правом (не смійтеся), зобов’язані визнавати.
Зрозуміло, що в цьому випадку їм цього дуже не хочеться. Але, говорячи «А», греки тепер мають говорити і «Б». У жанрі анекдоту це звичайна справа.
Читайте також
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?
Портрет «совісті нації»
Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.
ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»
Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.
Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити
Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.
Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?
Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.