Позиція Феодора: Усі Церкви рівні між собою, але деякі – рівніші
У ньому він висловив свою незгоду з діями РПЦ в Африці, зажадав відкликати Екзарха Африки митрополита Леоніда та пригрозив позбавити його сану.
І все це, загалом, передбачувано та малоцікаво. Цікаво в листі інше: чим усе це патріарх Феодор обґрунтував. Виявляється, РПЦ не має повноважень критикувати і тим більше засуджувати дії Фанара та Олександрії з визнання ПЦУ, оскільки, згідно з Томосом 1590 р., РПЦ «має Апостольський престол міста Константина своїм главою і початком».
На думку Феодора, Руська Церква, «як видно з її установчих і статутних текстів, не має юрисдикції вищого судового органу» і повинна підпорядковуватись рішенням Фанара, «як якби він мав привілеї за канонами старого Риму».
Загалом, стара пісня про головне: Фанар завжди правий, оскільки він – імператор над іншими Церквами, а ви всі холопи та зобов'язані підкорятись. І немає жодних сумнівів, що якщо завтра Варфоломій із Феодором увійдуть у спілкування з папою, аргументація буде ідентичною.
Слова Христа, що християнинові неприпустимо прагнути першості? Не чули.
Читайте також
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.
Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі
Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.
«Виродки» і «тупі тварини»: борці з УПЦ добралися до дітей
Історики, вивчаючи наш час, будуть дивуватися: як інформаційну політику величезної країни могли так довго визначати настільки дрібні, злобні та нікчемні люди?