Когда-то все равно придёт она, весна
Когда-то там, потом, после войны. Фото: telegram
Когда-то там, потом, после войны.
Когда-то все равно придёт она, весна. Другая, не та, которая сейчас. И будет радостное птичье пение. Взойдет молодая, свежая трава. Нежный теплый ветер принесёт запах зелени. Потом взойдет колос над землей, в которой будут тихо спать все те, кто погиб в этой кровавой бойне. Бывшие враги, стрелявшие друг в друга, найдут свой покой под одним черноземным одеялом, украшенным узорами разноцветных цветов. А вверху, на небе, будет светить ласковое солнце, и чей-то малый ребёнок, подбоченившись, станет смотреть ласточек, вьющих гнездо под крышей дома. Какая-то старушка возьмёт грабли, лопату и пойдет на огород, а из полей будет доноситься жизнеутверждающее рычание тракторов. Еще немного и цветущие сады наполнятся пчелиным жужжанием, а земля впитает в себя море пролившихся слез и реки крови. Будет тихо, мирно, светло и хорошо. Дед посадит на колени внука и станет рассказывать ему о том, что мир на земле дороже всего и, самое главное, чтобы не было никогда войны. Жена шепнет на уху мужу, что она беременная, и он крепко прижмет ее к себе от радости. Коты будут нежиться под лучами теплого солнышка, а собаки радостно вилять хвостами. Все это когда-то обязательно будет. На смену ночи придет день, зима убежит от весны, а обессиленная уставшая война уступит место миру. Это когда-то обязательно будет…
Господи, Иисусе Христе, помилуй нас, грешных.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади