Когда-то все равно придёт она, весна
Когда-то там, потом, после войны. Фото: telegram
Когда-то там, потом, после войны.
Когда-то все равно придёт она, весна. Другая, не та, которая сейчас. И будет радостное птичье пение. Взойдет молодая, свежая трава. Нежный теплый ветер принесёт запах зелени. Потом взойдет колос над землей, в которой будут тихо спать все те, кто погиб в этой кровавой бойне. Бывшие враги, стрелявшие друг в друга, найдут свой покой под одним черноземным одеялом, украшенным узорами разноцветных цветов. А вверху, на небе, будет светить ласковое солнце, и чей-то малый ребёнок, подбоченившись, станет смотреть ласточек, вьющих гнездо под крышей дома. Какая-то старушка возьмёт грабли, лопату и пойдет на огород, а из полей будет доноситься жизнеутверждающее рычание тракторов. Еще немного и цветущие сады наполнятся пчелиным жужжанием, а земля впитает в себя море пролившихся слез и реки крови. Будет тихо, мирно, светло и хорошо. Дед посадит на колени внука и станет рассказывать ему о том, что мир на земле дороже всего и, самое главное, чтобы не было никогда войны. Жена шепнет на уху мужу, что она беременная, и он крепко прижмет ее к себе от радости. Коты будут нежиться под лучами теплого солнышка, а собаки радостно вилять хвостами. Все это когда-то обязательно будет. На смену ночи придет день, зима убежит от весны, а обессиленная уставшая война уступит место миру. Это когда-то обязательно будет…
Господи, Иисусе Христе, помилуй нас, грешных.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.