Про «канонічний обов'язок» УПЦ з переходу до Сергія Думенка

В ПЦУ ведуть масовану атаку на єпископів, священників та громади УПЦ з метою затягти до своєї структури. Мета Думенка зрозуміла – поки в країні війна, поки багато віруючих деморалізовані та обурені раптовим нападом РФ на Україну, треба «кувати залізо». Аргументація нехитра: Москва – це ворог, отже, потрібно негайно розірвати з нею будь-які зв'язки, зокрема й духовні. А тому перехід у ПЦУ – це «канонічний обов’язок» УПЦ.

21 березня 2022 року синод ПЦУ видав ухвалу «Про надзвичайний порядок прийняття до ПЦУ». У Думенка пишуть, що значна частина єпархій УПЦ припинила поминання Патріарха Кирила, а є й ті, хто не хоче більше бути в юрисдикції МП. Ось вони й стали на меті.

В ПЦУ впевнені, що ці клірики просто мріють перейти в структуру Думенка, але от біда – їх може не влаштувати особа місцевого «архієрея». Тому керівник ПЦУ пропонує йти прямо до нього під крило в якості «ставропігій».

Зрозуміло, що Сергій Думенко для боротьби з УПЦ вдається до усіляких хитрощів. Але конкретно ця настільки дивна, що не може не викликати питання – а чому Думенко вирішив, що вона спрацює? Він, який постійно бреше, який слова Христа називає приказками, який обманув і зрадив свого вчителя, що – вважає себе кращим за інших своїх «архієреїв»?

В УПЦ є кілька священників, які від початку війни пішли до структури Думенка. Але вони зробили це зовсім не через повагу до «світської молодої людини» (характеристика Епіфанія від Предстоятеля Польської Церкви), а через величезний тиск, який зазнає УПЦ на Заході України.

Хоч би як УПЦ зараз не було важко, але це – Церква Христова. Церква, на чолі якої в Україні Господь поставив Блаженнішого Онуфрія – справжнього доброго пастиря. Ми сподіваємося, що Бог почує наші молитви, простить наші гріхи і дарує нам довгоочікуваний мир. І тоді ми зможемо у молитві та соборній єдності вирішити подальшу долю нашої Церкви, пам'ятаючи, що не ми керуємо Церквою, а Господь наш Ісус Христос. І це точно станеться без участі світських людей в архієрейських облаченнях.

Читайте також

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.

Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити

Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.

Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?

Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.