Про «канонічний обов'язок» УПЦ з переходу до Сергія Думенка
В ПЦУ ведуть масовану атаку на єпископів, священників та громади УПЦ з метою затягти до своєї структури. Мета Думенка зрозуміла – поки в країні війна, поки багато віруючих деморалізовані та обурені раптовим нападом РФ на Україну, треба «кувати залізо». Аргументація нехитра: Москва – це ворог, отже, потрібно негайно розірвати з нею будь-які зв'язки, зокрема й духовні. А тому перехід у ПЦУ – це «канонічний обов’язок» УПЦ.
21 березня 2022 року синод ПЦУ видав ухвалу «Про надзвичайний порядок прийняття до ПЦУ». У Думенка пишуть, що значна частина єпархій УПЦ припинила поминання Патріарха Кирила, а є й ті, хто не хоче більше бути в юрисдикції МП. Ось вони й стали на меті.
В ПЦУ впевнені, що ці клірики просто мріють перейти в структуру Думенка, але от біда – їх може не влаштувати особа місцевого «архієрея». Тому керівник ПЦУ пропонує йти прямо до нього під крило в якості «ставропігій».
Зрозуміло, що Сергій Думенко для боротьби з УПЦ вдається до усіляких хитрощів. Але конкретно ця настільки дивна, що не може не викликати питання – а чому Думенко вирішив, що вона спрацює? Він, який постійно бреше, який слова Христа називає приказками, який обманув і зрадив свого вчителя, що – вважає себе кращим за інших своїх «архієреїв»?
В УПЦ є кілька священників, які від початку війни пішли до структури Думенка. Але вони зробили це зовсім не через повагу до «світської молодої людини» (характеристика Епіфанія від Предстоятеля Польської Церкви), а через величезний тиск, який зазнає УПЦ на Заході України.
Хоч би як УПЦ зараз не було важко, але це – Церква Христова. Церква, на чолі якої в Україні Господь поставив Блаженнішого Онуфрія – справжнього доброго пастиря. Ми сподіваємося, що Бог почує наші молитви, простить наші гріхи і дарує нам довгоочікуваний мир. І тоді ми зможемо у молитві та соборній єдності вирішити подальшу долю нашої Церкви, пам'ятаючи, що не ми керуємо Церквою, а Господь наш Ісус Христос. І це точно станеться без участі світських людей в архієрейських облаченнях.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.