Коли суддя дружить з однією стороною – проти іншої

Єленський, Стефанчук і Думенко за одним столом. Фото: пресслужба ПЦУ

27 серпня голова ДЕСС Віктор Єленський підписав указ про визнання афілійованості Київської Митрополії УПЦ із Москвою, що відкриває шлях до її заборони. А всього за пару днів до цього, 25 серпня, Єленський їв за одним столом з головою Ради Стефанчуком і керівником ПЦУ Сергієм Думенком. Співпадіння?

У судовій системі будь-які зв'язки судді з однією зі сторін є безумовною підставою для відводу. Дружні контакти, публічні висловлювання, навіть просте спілкування роблять участь судді в розгляді справи неможливим. І вже тим більше, якщо присутня особиста зацікавленість. Ну не може суддя в майновому спорі публічно закликати передати активи однієї сторони процесу – іншій.

У футболі – те ж саме. Ніколи на міжнародний матч не призначать суддю, чия національність збігається з одним з учасників зустрічі.

Сьогодні Єленський і Стефанчук – це ті ж судді для УПЦ, вони вирішують її долю. Але Єленський за останні 10 років зробив безліч заяв, в яких висловлювався на адресу УПЦ різко негативно. Водночас він всіляко підтримує ПЦУ і не приховує, що заборона УПЦ дуже допоможе організації Думенка. у наявності – найвідвертіша зацікавленість чиновника, який займає високу державну посаду.

Звісно, на тлі всього, що відбувається в церковній сфері, спільне застілля – це дрібниця. Але все ж. Невже так і має відбуватися в демократичній державі? Невже і після цього ми повинні вірити в «правосуддя» щодо УПЦ?

Читайте також

Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?

«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».

Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?

Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.

Урок для сучасної Церкви з глибини віків

У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.

Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»

Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.

До якої України ми рухаємося?

Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.

Свята Русь стає мусульманською?

У Росії сотні тисяч мусульман вийшли на вулиці святкувати Курбан-байрам. А що ж Україна?