Коли ти «єпископ» в ПЦУ, а твоя сім'я – в Церкві

"Єпископ" ПЦУ Гавриїл Кризіна. Фото: Фейсбук Кризіни

Новина про те, що мама «єпископа» ПЦУ Гавриїла (Кризини) прийняла велику схиму в монастирі УПЦ (до цього там же вона прийняла малу схиму), стала однією з найчитаніших на сайті СПЖ. І це зрозуміло – випадок дійсно неординарний.

Ще більш незвично, що Кризина сам про це написав у Фейсбуці, аргументувавши це тим, що «УПЦ МП близька ПЦУ».

У коментарях розгорнулися справжні бої. Одні докоряють «єпископу», що він не зміг пояснити матері помилковість перебування в «московській церкві», інші вимагають перевести її в монастир ПЦУ, треті логічно запитують, чи визнає мати архієрейський сан сина.

Але всіх цікавить, чому Кризина взагалі опублікував цю інформацію, вкрай незручну і ганебну для ПЦУ.

І, ймовірно, найправдоподібніша відповідь прозвучала в словах коментатора Слави Шеремета: «Скоріш за все, у людини щось страшне і болісне відбувається, і він потребує підтримки та поради».

Ми неодноразово стикалися з фактами, що люди в «сані» (спочатку в УПЦ КП і УАПЦ, згодом – в ПЦУ) сприймають своє перебування там як роботу. Там вони отримують достаток, соціальний статус і підтримку влади. Але в духовних питаннях вони все одно дивляться в бік «фсбшної» Церкви.

Гавриїл Кризина був в УПЦ архімандритом, але дуже хотів стати єпископом. І ось, дізнавшись про плани зі створення ПЦУ, в 2018 оперативно перейшов в УАПЦ, отримав там «архієрейський» сан і дуже скоро став правлячим «єпископом» Рівненсько-Волинської єпархії ПЦУ. Чи став він від цього щасливішим?

Ні батьки, ні сестра його не підтримали. І видно, що «єпископа Гавриїла», як людину віруючу, це мучить. І він знає, як повинен вчинити. Але для такого вчинку потрібні духовні сили. Поки їх у о. Гавриїла немає.

Читайте також

Диво в Херсоні

Церква лома і болгарки: чергова серія

Нерви Єленського: чому ДЕСС атакує адвокатів УПЦ

Нинішні суди за позовом ДЕСС проти Київської Митрополії проходять зовсім не так, як хотілося б Єленському.

Підозра співробітнику ФСБ і незручна деталь його біографії

Десятиліття Всеукраїнського хресного ходу

Сьогодні ми дивимося на ці кадри зі змішаним почуттям: Лавру відібрали, хресні ходи фактично заборонені, Церкву переслідують.

Бусифікація духовенства: звичайний геноцид православних