Про «руський мир»: пігулка пам'яті для одного ексмитрополита

Зараз, у період війни, УПЦ зазнає надпотужного тиску. На жаль, найактивніші нападки ми бачимо від людей, що зрадили Церкву. Один із них – Драбинко, який наполегливо закликає через ЗМІ до заборони УПЦ. За його словами, робити це треба було ще 30 років тому. Не задаватимемося питанням, чому він не закликав до цього в роки, коли мав у Церкві майже безроздільну владу. Звернімо увагу на його слова про «єресь руського миру».

В інтерв'ю «Gazeta.ua» Драбинко заявив: «Це єресь філетизму, визнана несумісною з християнством у ХІХ столітті. Засудження політичного православ'я і "руського миру" взаємопов'язані – це дві ідеології одного зразка… Це політика в Церкві».

А зараз той самий Драбинко, але зразка 2010 року, в інтерв'ю газеті «Сьогодні»: «А ви знаєте, що теорія Руського Миру у своїй основі належить мені (за словами єпископа, саме він сформулював цю ідею ще 5 років тому, – «Сьогодні»)? Так от, якщо у нас є єдиний слов'янський простір, то немає проблем, щоб у Києві знаходився Патріарх Київський і Всієї Русі».

Таким чином, Драбинко називає себе творцем «руського миру», але вважає своє творіння «єрессю» та «політикою в Церкві». Здається, це все, що потрібно знати про послідовність нинішніх критиків Церкви.

Читайте також

Нерви Єленського: чому ДЕСС атакує адвокатів УПЦ

Нинішні суди за позовом ДЕСС проти Київської Митрополії проходять зовсім не так, як хотілося б Єленському.

Підозра співробітнику ФСБ і незручна деталь його біографії

Десятиліття Всеукраїнського хресного ходу

Сьогодні ми дивимося на ці кадри зі змішаним почуттям: Лавру відібрали, хресні ходи фактично заборонені, Церкву переслідують.

Бусифікація духовенства: звичайний геноцид православних

Адвокат диявола

Дивлячись на риторику Шевчука та його колег із ВРЦіРО, важко не згадати знаменитий фільм з Аль Пачіно та Кіану Рівзом – той самий, де герой Рівза служив адвокатом у диявола.

Влада «відкрила» Дальні печери: що вони не роблять – не йдуть справи

Влада з ПЦУ силкуються, щоб показати, ніби все у них «по-церковному», не гірше, ніж у «московських попів». Але в підсумку все одно виходить пародія з більшовицьким душком.