Навіщо відбирати чужі храми, якщо ви руйнуєте свої?
Покровський храм ПЦУ в Житомирі. Фото: «Суспільне»
У центрі Житомира руйнується унікальний Покровський храм, який з 2015 року знаходиться у ПЦУ. У «Суспільному» зробили цілий сюжет, де показали жахливий стан святині, побудованої у 1902 році: облуплені стіни, провалена підлога, грибок у вівтарі тощо.
Власне, у такому ж стані в 1990-х держава передавала УПЦ Києво-Печерську та Почаївську лаври, а також сотні інших історичних церков по всій країні. Буквально за рік-два духовенство та парафіяни перетворювали ці руїни на прекрасні та доглянуті храми. І саме в такому стані держава забирає їх зараз назад.
Але у випадку з житомирською церквою все інакше. Минуло 10 років, як вона у ПЦУ, але стан святині просто шокує. «Архієпископ» Володимир Шлапак скаржиться, що просить грошей на ремонт у держави, але влада чомусь не дає (а що, повинна?). З 2019 року тут проходять «служби», але про них чомусь ніхто не знає. Журналісти запитували у перехожих, чи знають вони, що тут знаходиться храм, – всі відповідають негативно. Святиня нікому не потрібна.
Зате в ПЦУ відбирають храми у УПЦ. Той же Шлапак нещодавно прославився тим, що при захопленні в Потіївці дав указівку ламати паркан і першим проліз в утворену діру.
Тобто у Шлапака доводять до руйнування власні храми, але відбирають чужі.
Мабуть, щоб потім обурюватися, що влада їх не ремонтує.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.