Церква вшановує пам'ять преподобного Феодосія Печерського

Преподобний Феодосій народився у Василеві, неподалік Києва. З ранніх років він прагнув подвижницького життя.

Майбутній святий не любив дитячих ігор і захоплень, віддаючи перевагу молитві і відвідуванню храму. Він упросив своїх батьків віддати його для навчання читанню священних книг і, при відмінних здібностях і рідкісній старанності, швидко вивчився грамоті, так що всі дивувалися розуму юнака.

На 14-му році життя юнак втратив батька і залишився під наглядом матері – жінки суворої та владної, але яка дуже любила свого сина. Матері преподобного не до душі були прагнення сина до подвижництва, проте він був непохитний у бажанні присвятити себе Богові.

У 23 роки преподобний таємно залишив батьківський будинок і з благословення преподобного Антонія прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі з ім'ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитись у Києві та прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.

Преподобний Феодосій трудився в обителі більше за інших і нерідко брав він частину праць братії: носив воду, рубав дрова, молотив жито і відносив кожному ченцю борошно. У спекотні ночі він оголював своє тіло і віддавав його в їжу комарам і мошкам, кров текла по ньому, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми.

В 1054 преподобний Феодосій був висвячений в сан ієромонаха, а в 1057 обраний ігуменом.

Слава про його подвиги привернула багато ченців до обителі, в якій він побудував нову церкву та келії і ввів Студійський гуртожитковий статут, списаний, за його дорученням, у Константинополі. У сані ігумена преподобний Феодосій продовжував виконувати найважчі послухи в обителі.

Намісник Києво-Печерського монастиря вживав у їжу лише сухий хліб та варену зелень без олії. Ночі проходили без сну в молитві, що багато разів помічала браття, хоча обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосій спав лежачи, як правило, він відпочивав сидячи. Під час Великого посту святий віддалявся до печери, розташованої неподалік обителі. Одягом святому служила жорстка власяниця, одягнена прямо на тіло, так що в цьому жебраку не можна було впізнати знаменитого ігумена.

Господь відкрив преподобному час смерті: святий ігумен відійшов до Господа 1074 року. Браття поховали авву у викопаній ним печері, в якій той усамітнювався під час посту. Мощі подвижника здобули 1091 року, а 1108 року Феодосія зарахували до лику святих.

Святий залишив після себе духовну спадщину: 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава та молитву за всіх християн.

Житіє преподобного Феодосія склав його учень, преподобний Нестор Літописець.

Раніше СПЖ повідомляла, що у Почаївській лаврі вшанували пам'ять преподобного Амфілохія.

Читайте також