Нейромережі та творчість: як не втратити образ Божий?
Чи може ІІ замінити людину в творчості? Фото: huxley.media
Ми звикли вважати, що творчість – це властивість людини як образу Божого. Але зараз, з розвитком штучного інтелекту, нейромережі можуть писати картини, створювати музику, генерувати різні ідеї. Виникає питання: чи є ризик втрати людиною свого творчого потенціалу, якщо все йде до того, що його скоро замінить ШІ?
Не так давно наші предки не сприймали електрику і боялися телевізора. Сьогодні хтось категорично не бажає користуватися інтернетом. Тепер з'явилася нова технічна дивина – нейромережі. Як і в будь-якому винаході, в них є свої плюси і мінуси.
Якщо розглядати нейромережі з християнської аскетичної точки зору, то найбільша проблема, як можна судити за відгуками, в тому, що вони сприяють розвитку ліні і одночасно створюють ілюзію всемогутності, живлячи найнебезпечнішу пристрасть – гординю.
Наприклад, студенту дають завдання написати реферат. Замість того щоб кілька годин, а то й днів, попрацювати в бібліотеці з книгами, підключивши творче мислення, він може задати нейромережі тему, і вона все за нього швидко зробить. Якщо викладачі не будуть суворо контролювати процес навчання, це може призвести до повної деградації. Раніше треба було хоча б заробити гроші, щоб купити готовий диплом, а зараз його можна зробити майже безкоштовно, без витрат енергії. Увесь вільний час молода людина навряд чи буде використовувати для добрих справ, швидше, навпаки, загрузне в пороках.
При такому легковажному підході до навчання вже не може бути й мови про творчість. Людина сама стає схожою на машину, в програмі якої немає місця для совісті, чесності, сорому, любові. Так відбувається її обезособлення. Люди стають «на одне обличчя», втрачається людська індивідуальність, спотворюється і втрачається образ Божий.
Людина намагається виділитися за допомогою швидко змінюваної моди, але це безнадійно. Сьогодні один надів рвані джинси – завтра вже все місто в таких ходить. На таку легко піддаючуся впливам людину складно покластися, від неї не можна чекати вірності, вона легко підставить і зрадить, тому що в її серці, як у робота, немає програми мужності, жертовності, працьовитості і смирення.
Сьогодні ніхто від такого впливу не застрахований, особливо не зміцнілі в добрі діти. Уйти в ліс, сховатися від усього в печері – не вихід. Не кожен зможе вижити в таких умовах. Отже, потрібно шукати захисту в тих реаліях, які нас оточують.
Перші християни використовували нововведення і традиції оточуючого їх язичницького світу для проповіді Євангелія. І ми теж можемо цього нового «технічного біса» використовувати в благих цілях. Згадаємо святителя Іоанна Новгородського, який, за переказами, літав на бісі в Єрусалим. Але щоб мати таку силу, коли не біс нами, а ми ним повеліваємо, потрібно посилити свою молитву і піст, не нехтувати покаянням.
Лише так ми зможемо не тільки зберегти себе як особистостей, але й стати подібними до Бога в любові, милосерді, терпінні, мужності, смиренні та інших чеснотах.
Читайте також
Наскільки страшний гріх роду?
Чи може гріх предків відображатися на нащадках, чи кожен несе відповідальність лише за свої вчинки? Про те, як Православна Церква ставиться до поняття «родовий гріх», розмірковує архімандрит Серапіон (Довлатов).
У чому полягає суть християнського подвигу?
Про сучасне подвижництво розмірковує протоієрей Василій Кучер.
Як навчитися любити Бога всім серцем, усіма думками і всією душею?
Про те, як полюбити Того, Хто тебе створив, розмірковує протоієрей Василій Кучер.
«Нехай воскресне Бог»: чому ми говоримо про минулу подію як про майбутню?
Лінгвістичні та богословські особливості відомої молитви розбирає протоієрей Василій Кучер.
Як пережити втрату духівника?
Відхід наставника – величезне випробування. Протоієрей Вадим Гладкий про те, як впоратися з втратою духівника і чому ця подія – крок до духовного дорослішання.