Удар ногою в живіт від «священника» ПЦУ – це і є «братня любов»?
Починаючи з Томоса, і особливо зараз ми чуємо від Сергія Думенка пафосні фрази про «об'єднання в дусі любові». Насправді все навпаки.
У Фастові на Вознесіння біля Покровського храму УПЦ кілька «священників» Думенка очолили очевидне бандитське захоплення. Напередодні вони влаштували «збори» невідомих людей, які «вирішили» перевести громаду до ПЦУ.
У сам день захоплення вони прикривали своїми тілесами людину з болгаркою, а один із них вдарив у живіт настоятеля Покровського храму, о. Анатолія. У тхеквондо цей фронтальний удар називається «ап чагі». Очевидно, прийом був виконаний професійно, оскільки літній священник упав і йому знадобилася допомога лікарів.
Ми знаємо безліч випадків, коли парафіян та священників УПЦ били «віряни» структури Думенка. Але удар ногою від «священника» – це щось нове у «вченні любові» від ПЦУ. У справжній Церкві після цього має бути заборона служіння. Чи віримо ми у таке? Питання риторичне.
27 травня Собор УПЦ назвав умови для діалогу із ПЦУ. Першою з них була вимога припинити захоплення. Якщо реакції Думенка на свавілля у Фастові не буде, то удар «ап чагі» в живіт священникові можна розцінювати як офіційну відповідь.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.