«Хлопчик у Христа на ялинці» як військова агресія РФ

• «Злочин і кара», «Брати Карамазови», «Ідіот», «Хлопчик у Христа на ялинці» Достоєвського;

• «Війна і мир», «Анна Кареніна» Толстого;

• «Дні Турбіних», «Собаче серце», «Майстер і Маргарита» Булгакова;

• «Євгеній Онєгін» Пушкіна;

• Лірика Фета і Тютчева;

• «Вишневий сад», «Дама з собачкою», «Три сестри» Чехова;

• Твори Гоголя, Буніна, Тургенєва, Лермонтова, Короленка, поезія Ахматової, Цвєтаєвої, Блока, Мандельштама тощо.

Комісія з «удосконалення» програми складається з багатьох освічених людей на чолі з нардепом Наталією Піпою, автором одного із законопроектів щодо заборони УПЦ.

І можна було б розглядати «шкідливість» кожного автора окремо, але, мабуть, досить згадати Достоєвського.

Князя Мишкіна в «Ідіоті» сам письменник називав спробою втілити образ Христа, «Брати Карамазови» та «Злочин і кара» – романи про взаємини людини і Бога, про питання, які ставить собі рано чи пізно кожен християнин.

Та й загалом Федір Достоєвський – чи не найбільш глибокий і «християнський» письменник світової літератури, через книги якого до Бога прийшла незліченна кількість людей. Чи є у його творах «військова агресія РФ»? Чи стануть українські діти без його книг розумнішими, добрішими, розвиненішими? Відповідь очевидна – не стануть.

Ну й, мабуть, не випадково прибрали подалі від дітей і билину про Іллю Муромця – богатиря, прообразом якого вважається преподобний Києво-Печерської лаври, мощі якого перебувають у Ближніх печерах.

Читайте також