Про зустріч священників УПЦ та «священників» ПЦУ в Софії Київській

Очолила збори голова Держетнополітики Олена Богдан. Як стверджують учасники, зустріч відбулася з ініціативи держави. Запрошення вони отримали від Богдан, а перед початком зустрічі виступив міністр культури Олександр Ткаченко. За підсумками зустрічі учасники підписали якусь «Декларацію розуміння».

Про що конкретно говорили учасники і навіщо збиралися?

За словами О. Богдан, щоб «обмінюватися поглядами на сьогодення та майбутнє, і разом будувати наш спільний дім Україна».

Драбинківський клірик А. Дудченко заявив, що учасники домовилися «відмовитися від мови ненависті» один до одного та «відроджувати київську традицію». За словами Дудченка, священники УПЦ нібито заявили про визнання таїнств ПЦУ, а на Соборі у Феофанії «ультимативні» рішення щодо ПЦУ не обговорювалися, а були прийняті в запропонованому вигляді.

Які висновки можна зробити про цю зустріч?

1. Це є повністю ініціатива держави. І її можна розглядати як реалізацію Рекомендацій Комітету Ради щодо об'єднання всіх в одну церкву задля підвищення авторитету України на міжнародній арені.

2. Благословення священноначалля УПЦ на цю зустріч не було. Один із учасників, о. Дмитро Сидоренко, на запитання про це на своїй сторінці ФБ ствердно відповісти не зміг. Таким чином, священники, які брали участь там, представляли не УПЦ, а самих себе.

3. Пропозиції «відмовитися від мови ненависті» звучать навіть мило. Особливо на тлі, коли клірики ПЦУ безкарно б'ють священників УПЦ ногами в живіт (як було в Фастові), по обличчю (в Колодному) і просто обманом та силою відбирають у них храми.

4. Собор УПЦ чітко окреслив, за яких умов можливий діалог зі структурою Думенка. Серед них – заклик ПЦУ відмовитися від агресії (тої самої мови ненависті), а також висвятити свій «єпископат» зі «священниками» (зараз це просто миряни з панагіями та хрестами). Спроби держави обійти ці умови, «зайти з чорного ходу» можна зрозуміти – урядовці мають просто таку роботу, їм треба виконувати поставлені завдання. Але чому намагаються обійти рішення своєї Церкви її священники – зрозуміти дуже складно.

Читайте також

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.

Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити

Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.

Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?

Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.