Тайна Ковчега Завіту: що насправді приховано під Храмовою горою

У пошуках втраченої святині. Фото: СПЖ

У період Другого Храму, коли розвивалися події новозавітної історії, у Святая Святих вже не було ні Ковчега Завіту, ні скрижалей – нічого з того, що знаходилося там раніше. У центральному і найсакральнішому місці Храму з землі виступала лише частина таємничої скелі, яку називають Каменем основи.

Зникла святиня і версії пошуку

Куди подівся Ковчег Завіту?

Ковчег Завіту зник майже за шістсот років до Різдва Христового. Сталося це, ймовырно, тоді, коли вавилонський цар Навуходоносор II захопив Єрусалим і зруйнував Перший Храм (586 р. до н. е.).

Інтрига полягає в тому, що Біблія наводить детальний список того, що вавилоняни забрали як трофеї, і Ковчега в цьому списку немає. Як би там не було, коли євреї повернулися з полону, у Святая Святих було порожньо. Теорії щодо зникнення головної святині висувалися найрізноманітніші.

• Версія Єремії. Одна з легенд говорить, що пророк Єремія, передбачаючи руйнування Єрусалима, сховав Ковчег десь у районі гори Нево (територія сучасної Йорданії).
• Версія підземель. Талмудисти припускають, що цар Йосія наказав сховати Ковчег у складній системі тунелів і таємних печер під Храмовою горою.
• Ефіопський слід. Найекзотичніша версія стверджує, що Менелік I, син царя Соломона і цариці Савської, таємно вивіз справжній Ковчег в Ефіопію, залишивши в Єрусалимі копію. Згідно з цією версією, оригінал зараз зберігається в місті Аксум, у церкві Марії Сіонської. До нього має доступ лише один хранитель-монах, який не залишає пост до самої смерті.

Однак найбільш ймовірно, що вавилоняни просто розбили Ковчег, щоб зняти з нього золото, як вони вчинили з іншими прикрасами Храму. Відсутність згадки у списках трофеїв може пояснюватися тим, що його просто не стало як єдиного предмета.

Пуп Землі і центр світобудови

До теми Ковчега ми ще повернемося, а поки поговоримо про скелю. Евен ха-штія – Камінь основи, або Наріжний камінь, – це найсвятіший і найспірніший шматок скельної породи у світі. У його історії переплітаються містика, геологія і політика. Для юдаїзму це фізичний центр світобудови, для ісламу – місце вознесіння пророка.

Згідно з Мідрашем і Талмудом, історія каменя починається раніше історії самої Землі.

Вважається, що Бог почав творити світ саме з нього: Він кинув камінь у безодню хаосу, і від нього, як кола по воді, розрослася вся інша матерія Всесвіту. Тому він і називається Каменем основи – на ньому тримається світ.

Переказ також говорить, що саме на цьому камені Адам приніс першу жертву після вигнання з раю. Пізніше тут же побудував жертовник Ной, вийшовши з ковчега. Найвідоміший біблійний сюжет, пов'язаний з каменем, – це Акеда (зв'язування Ісаака). Коли Авраам прийшов на гору Моріа, щоб принести сина в жертву, він поклав його саме на цю скелю.

У реальну історичну хроніку камінь входить за царя Давида. Це місце було майданчиком для молотьби зерна (гумном). Давид викупив скелю, щоб зупинити епідемію, що вразила народ, і збудував там жертовник. Його син Соломон побудував навколо скелі Єрусалимський Храм. Камінь опинився в найсокровеннішій його частині – Святая Святих, де служив природним п'єдесталом для Ковчега Завіту.

Після руйнування Першого Храму вавилонянами у Святая Святих залишився тільки цей голий камінь. У часи Другого Храму первосвященник заходив у цю порожню кімнату раз на рік (у Йом-Кіпур). Оскільки Ковчега не було, він ставив кадильницю з димлячими пахощами прямо на камінь – це був кульмінаційний момент богослужіння всього року. Кров'ю жертвоприношених тварин також окропляли камінь.

Після руйнування Другого Храму римлянами в 70-му році н. е. місце прийшло в запустіння. Римляни намагалися побудувати тут храм Юпітера, але пізніше, з приходом християнства, Храмова гора перетворилася на міське звалище, а камінь був похований під горами сміття.

У 638 році Єрусалим захопили араби на чолі з халіфом Умаром ібн аль-Хаттабом. Жахнувшись при вигляді стану святого місця, Умар наказав розчистити скелю. В ісламі ця скеля (арабською ас-Сахра) асоціюється з нічною подорожжю пророка Мухаммеда. Вважається, що саме звідси він вознісся на небеса на крилатому коні Бураці. У 691 році халіф Абд аль-Малік побудував над каменем святилище – Купол скелі (Куббат ас-Сахра), знамениту будівлю із золотим куполом.

Підземні таємниці і безодня хаосу

Всередині Купола скелі є ще одне інтригуюче місце – Колодязь душ. З південно-східного боку в скелі є отвір, що веде в природну печеру під каменем, де моляться мусульмани. У підлозі цієї печери лежить плита, яка під час простукування видає глухий звук, вказуючи на порожнечу всередині.

Раціональне пояснення говорить, що внизу знаходиться вузол дренажної системи. В епоху Храму на Камені основи приносилося безліч жертв, і кров з водою стікали в спеціальні канали, йдучи глибоко під землю в русло струмка Кедрон.

Але містична версія набагато цікавіша: під каменем знаходиться первісна водна безодня, хаос, що існував до Творіння. Порожнеча під каменем – це початок тієї самої безодні, а Камінь основи служить «пробкою», що утримує підземні води, щоб вони не затопили світ.

Авантюра в стилі Індіани Джонса

Третя версія походження порожнин під каменем послужила початком детективної історії, гідної «Індіани Джонса».

Багато хто вірить, що порожнина під Колодязем душ – це таємна кімната, сховок для Ковчега Завіту.

Саме цю версію перевіряла група британських авантюристів на чолі з Монтегю Паркером. Їхня експедиція (1909–1911 рр.) стала найскандальнішою в історії Єрусалима. Все почалося з «Шифру Єзекіїля». Вальтер Ювеліус, фінський поет і містик, заявив, що виявив у Біблії зашифровані топографічні дані про те, де пророк Єремія сховав скарби Першого Храму. Ювеліус переконав британських аристократів профінансувати розкопки. Вони розраховували знайти Ковчег, Скрижалі, Менору і гігантський золотий запас (оцінюваний у сотні мільйонів доларів).

Експедиція поводилася зухвало. Підкупивши османського губернатора, вони два роки рили тунелі під Єрусалимом, але знаходили лише черепки. У квітні 1911 року, коли фірма була на межі банкрутства, Паркер пішов ва-банк. Підкупивши охорону, він і його люди вночі проникли до Купола скелі й почали довбати сам Камінь основи, намагаючись розширити прохід у Колодязь душ. Їх виявив звичайний сторож.

Піднявся страшний скандал. Мусульмани були розлючені, у місті почався бунт. Паркер і його команда ледве встигли втекти на яхту в Яффо. Губернатора заарештували, а ісламська рада запровадила найсуворішу заборону на будь-які археологічні роботи на Горі, яка діє й досі.

Єдина користь від цієї безумної авантюри полягала в роботі отця Луї-Юга Венсана. Цей монах-домініканець і археолог, запрошений Паркером для «прикриття», склав надзвичайно точні карти підземного Єрусалима, якими вчені користуються й сьогодні.

Читайте також