Церква святкує здобуття мощей преподобного Серафима Саровського

1 серпня Православна Церква святкує здобуття мощей  преподобного Серафима Саровського, чудотворця.

В 1903 відбулося прославлення преподобного Серафима Саровського, через 70 років після його кончини. 19 липня, у день народження святого, з великою урочистістю були відкриті його мощі та поміщені у підготовлену раку. Довгоочікувана подія супроводжувалася багатьма чудовими зціленнями хворих, що у великій кількості прибули до Сарова. Шанований дуже широко ще за життя, преподобний Серафим став одним із найулюбленіших святих православного народу.

Духовний шлях преподобного Серафима відзначений великою скромністю, властивою руським святим. З дитинства обраний Богом, саровський подвижник без вагань і сумнівів сходить від сили в силу у своєму прагненні до духовної досконалості. Вісім років послушницьких трудів і вісім років храмового служіння в сані ієродиякона та ієромонаха, пустельництво і стовпництво, затвор і безмовність змінюють один одного і вінчаються старчеством.

Таємниця живого молитовного спілкування визначає духовну спадщину преподобного Серафима, але він залишив Церкві ще одне багатство – короткі, але прекрасні настанови, записані частково ним самим, а частково слухачами. Незадовго до прославлення святого було знайдено і в 1903 році надруковано «Розмову преподобного Серафима Саровського про ціль християнського життя», що відбулася наприкінці листопада 1831 року, за рік з невеликим до його преставлення. Розмова ця стала найдорожчим внеском подвижника в скарбницю руського святоотцівського вчення. Крім вчення про сутність християнського життя, в ньому міститься нове пояснення багатьох найважливіших місць Святого Письма.

В описах життя і подвигів святого Серафима наводиться багато свідчень благодатного дару прозріння, яким він користувався для збудження в людях каяття у гріхах та морального виправлення. Преподобний Серафим радив під час Богослужіння стояти в храмі то з заплющеними очима, то звертати свій погляд на образ або свічку, що горить, і, висловлюючи цю думку, пропонував прекрасне порівняння життя людського з восковою свічкою.

Преподобного Серафима по праву можна назвати учнем Божої Матері. Пресвята Богородиця тричі зцілювала його від смертельних хвороб, багаторазово являлася йому, наставляла і зміцнювала його. Ще на початку свого шляху він почув, як Божа Мати, вказуючи на нього, що лежав на одрі хвороби, сказала апостолу Іоанну Богослову: «Цей від роду нашого».

Після виходу із затвора преподобний багато сил віддав улаштуванню дівоцької чернечої громади в Дивеєво, і сам казав, що жодної вказівки не давав від себе, робив усе з волі Цариці Небесної.

Як повідомляла СПЖ, Блаженніший розповів, чому важливо зберігати Православну віру.

Читайте також