А чи треба висвячувати Сергія Думенка?
Зустріч була схожа на якусь гру з удавання. Мер Броварів із підлеглими вдавали вірян УПЦ у с. Требухів, хоч чудово знали, що жодного відношення до церковної громади вони не мають, як не має до неї відношення масовка, зібрана ними 6 серпня на стадіоні для переходу. Знали, що справжня громада (240 осіб) провела раніше свої збори у храмі та підтвердила вірність УПЦ.
Сергій Думенко вдавав, що нічого цього не знає, хоча Сапожко з помічниками відвідували його ще 12 травня, очевидно координуючи свої дії щодо віджиму храмів у Броварському районі. Тобто, голова ПЦУ бере участь у очевидних аферах та шахрайстві з метою захоплення чужого майна.
Цікаво, що того ж дня, 11 серпня, з'явилася інформація, що Предстоятель Польської Церкви назвав Думенка мирянином і сказав, що його треба заново висвячувати. Митрополит Сава вважає, що якщо висвятити Думенка, то УПЦ з ним можна вести якісь переговори.
Але ось запитання – а чи є сенс висвячувати таку людину? Звичайно, Божа благодать здатна преобразити будь-кого. Але чи потрібно вибирати для цього людей із настільки сумнівними моральними якостями?
Чи можемо ми уявити, що Блаженніший Онуфрій вступає в змову з якимись чиновниками, щоб обманом «віджати» якийсь храм ПЦУ? Щоб вигнати звідти людей, які молилися у ньому все життя лише для того, щоб приписати своїй церковній структурі зайву одиницю? Здається, відповідь очевидна.
Читайте також
Як Епіфаній став наступником «окупанта»
У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.
Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?
«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».
Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?
Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.
Урок для сучасної Церкви з глибини віків
У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.