Напади на хресний хід до Почаєва: чим ми кращі за Содом і Гоморру?

Хресна хода з Кам'янця-Подільського до Почаївської лаври проводиться вже два сторіччя. Віряни виходять відразу після святкування Преображення і, подолавши 250 кілометрів, приходять в Лавру напередодні Успіння Пресвятої Богородиці.

У 2022 році все складніше, в Україні війна. І якщо в минулі роки йшло кілька десятків тисяч людей, то зараз вийшло не більше 8. Раніше хрестоходцям доводилося боротися лише зі спекою та втомою, зараз їм протистоять влада та активісти.

Зовсім як у 2016 році, коли до Дня Хрещення Русі до Києва йшли величезні колони Всеукраїнської хресної ходи за мир в Україні. Тоді ЗМІ вкидали фейки, місцева влада забороняла хрестоходцям йти через їхні міста, поліція заявляла про мінування доріг, а радикали влаштовували напади, закидаючи ікони яйцями. Зараз масштаб боротьби інший, але методи абсолютно ті самі. І, зважаючи на все, ті самі її ідеологи – команда експрезидента.

Наступного дня після виходу хресної ходи з Кам'янця нардеп партії Порошенка «Євросолідарність» Володимир Ар'єв заявив, що віруючі нібито несуть триколори, а серед них йдуть диверсанти. Зовсім як у 2016 році, коли фейкомети розповідали про георгіївські стрічки та прапори Росії у хрестоходців. Щоправда, голова Хмельницької військової адміністрації Сергій Гамалій нинішній фейк про триколор спростував, але це нічого не змінило.

Невдовзі пішли й інші сценарії 2016 року. Тоді не пустили хресну ходу депутати Броварів, зараз – Волочиська. Купка людей на чолі з депутатом Хмельницької облради від порошенківської «Євросолідарності» Аліною Коваль блокували вірянам дорогу.

Коваль розповідає, що в попередні роки вона годувала хрестоходців кашею та чаєм, але зараз хресна хода стала небезпечною. Чим? Виявляється, тим, що в УПЦ нібито моляться російською мовою і не визнають ПЦУ.

Аліна Коваль: «Вони (УПЦ, – Ред.) продовжують наполягати на своїй канонічності, на тому, що ПЦУ в їхніх вустах – самозвана церква, що вони мають право молитися російською».

Закінчує Коваль закликом заборонити УПЦ. Для чого? А щоб активістам, які блокують хресну ходу, не треба було блокувати хресну ходу, бо це для них нібито небезпечно: «Нам потрібен закон про заборону московського патріархату в Україні, про заборону діяльності диверсійної церкви. Для чого? Саме для того, щоб не було таких ситуацій, коли люди самостійно збираються, не даючи змоги зайти до їхніх населених пунктів».

Втім, активісти у Волочиську були не єдиними. Такі самі купки виходили блокувати дороги у Збаразькому і Лановецькому районах. 15-20 осіб ставали проти багатьох тисяч. Віряни скандували «Христос воскрес», а у відповідь чули прокляття. В результаті хресна хода змушена була змінювати напрямок і проходити десятки зайвих кілометрів полями.

І найчастіше такі блокади організовували ПЦУшники. Ось, що розповів СПЖ учасник хресної ходи Андрій: «Сьогодні вранці одна громада (віруючі одного з сіл, – Ред.) приготувала їжу для учасників хресної ходи. Але місцева громада на чолі зі "священником" ПЦУ просто не випустила. Люди зателефонували і сказали, що повалили на дорогу дерева, підняли бучу, і ми опинилися без сніданку».

У деяких селах, де йшли хрестоходці, активісти замикали колодязі та закривали перед паломниками продовольчі магазини.

А в одному місці на віруючих напали з палками. Один з активістів узяв квадратний дрин і з розмаху вдарив по голові одного з хрестоходців, який ніс великий хрест. Потерпілому серйозно розбили голову.

Не можна сказати, що хрестоходців не пускали скрізь. Насправді таких випадків було не так багато. У більшості сіл на хресну ходу чекали. Але, що вражає. Коли віряни стикалися з прокльонами, коли їм довелося обминати десятки зайвих кілометрів на спеці, абсолютно всі вони відчували радість і приплив сил.

«Та відчувалася така благодать, ніби ми вже ступали на поріг Почаївської лаври, просто відчувалась присутність Святого Духа. Страху перед ними (радикалами та ПЦУшниками, – Ред.) не було. Люди ставали на коліна, і сльози самі собою течуть. Від радості. А чому? Тому що ми під покровом Божої Матері», – розповідає одна учасниця хресної ходи.

А інший учасник каже, що без Божої підтримки непідготовленим людям неможливо йти спекою десятки кілометрів: «Спортсмени, які йдуть без молитви, просто сходять з маршруту. А тут старенькі, ви б їх бачили – і 60, і 70, 75 років. Жінки з візками, діти, є навіть однорічні, їх несуть. Люди моляться, щоб Господь помилував нас. І видно, що Богородиця і Господь підтримують цих людей. Тому що інакше неможливо. Людина сама по собі не може пройти це одразу. Якщо висмикнути її (зі звичного життя, – Ред) від машини, офісу, він відразу не зможе пройти в день 35, 45, 50 кілометрів».

А хрестоходці, на прикладі ставлення радикалів і ПЦУшників, розповідають, чому вони ніколи не зможуть бути в структурі Думенка.

Вікторія, учасниця хресної ходи: «Ми туди (в ПЦУ, – Ред.) ніколи в житті не перейдемо. Тому що тут тепло, любов, благодать, яких там за кухоль води ніколи не було. За криницю, яку закривали, за гидоти, які писали. І коли там 20 людей кричать, що ми вас не пустимо, то готові йти за Бога 40 кілометрів в обхід, 50, 60, 70».

Хресна хода все одно дійшла до Почаївської лаври. Але влада просто зобов'язана зробити висновки з нинішньої ганьби, коли купка неадекватів ганяла жінок з дітьми та старих по полях та ярах. При тому, що ці люди не зробили жодного поганого вчинку.

В Євангелії є дуже красномовні слова, які Христос сказав апостолам, посилаючи їх у світ на проповідь: «А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому» (Мк 6:11).

Наша країна вважається християнською, влада любить позувати в храмах і демонструвати свою побожність. Але коли у страшний час війни християн женуть, принижують та б'ють, тут треба замислитись. І нехай ініціатори всього цього – представники колишньої влади, біля керма зараз – не вони. І одна з паломниць звертається до нинішньої влади:

«Хочу звернутися до нашої влади, яка допускає ті безчинства, які відбуваються на нашій землі в такий страшний час. Ми в цьому хресному ході просимо прощення в усіх. І бажаємо всім здоров'я, Божої благодаті та покаяння».

Якщо в нашій країні женуть тих, хто реально взяв на себе тяжкий подвиг молитви, ображають Божих людей, то майбутнє такої країни, перемога в кривавій війні під питанням. Навіть безбожна радянська влада з початком війни звернулась до Церкви по допомогу. А в нас усе – навпаки. І нашій владі потрібно реально про це замислитись, інакше все може бути дуже печально. І це кажемо не ми, журналісти. Це каже Христос.

Читайте також