Якщо ми не маємо РПЦ, чому влада не перешкоджає захопленням храмів?
Що ж, слова міністра правильні та очевидні. І сказані вони, до речі, були у відповідь на хамство журналіста, який висловив невдоволення нещодавньою хресною ходою УПЦ до Почаєва.
Але запитання: якщо влада усвідомлює, що УПЦ – це українська Церква, то чому організовуються абсурдні слухання, на кшталт «Про загрози нацбезпеці України, пов'язані з діяльністю релігійних організацій, які мають керівні центри на території держави-агресора»?
Чому від Мінкульту досі немає жодної заяви щодо масових захоплень храмів УПЦ ПЦУшниками? Чому Держетнополітики (складова частина Мінкульту) публікує інструкції, як правильно «переводити» громади до ПЦУ?
Адже у кожному такому разі думенківці брешуть, що УПЦ – це зрадники, колаборанти, що вони працюють на Москву тощо.
Те, що Олександр Ткаченко знає правду – це чудово. Але хотілося б, щоб влада донесла цю правду до ПЦУшників, місцевої влади, яка «забороняє» УПЦ, а також до всіх ошуканих людей, яких зганяють у клуби та на стадіони, щоб «віджати» черговий храм.
Читайте також
Чому Єрусалимський Патріарх «помиляється» щодо ПЦУ, а Вселенський – ні?
За вісім років існування ПЦУ ми жодного разу не чули від її глави, що Константинопольський Патріарх не здатний помилятися.
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.
Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі
Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.