Якщо ми не маємо РПЦ, чому влада не перешкоджає захопленням храмів?
Що ж, слова міністра правильні та очевидні. І сказані вони, до речі, були у відповідь на хамство журналіста, який висловив невдоволення нещодавньою хресною ходою УПЦ до Почаєва.
Але запитання: якщо влада усвідомлює, що УПЦ – це українська Церква, то чому організовуються абсурдні слухання, на кшталт «Про загрози нацбезпеці України, пов'язані з діяльністю релігійних організацій, які мають керівні центри на території держави-агресора»?
Чому від Мінкульту досі немає жодної заяви щодо масових захоплень храмів УПЦ ПЦУшниками? Чому Держетнополітики (складова частина Мінкульту) публікує інструкції, як правильно «переводити» громади до ПЦУ?
Адже у кожному такому разі думенківці брешуть, що УПЦ – це зрадники, колаборанти, що вони працюють на Москву тощо.
Те, що Олександр Ткаченко знає правду – це чудово. Але хотілося б, щоб влада донесла цю правду до ПЦУшників, місцевої влади, яка «забороняє» УПЦ, а також до всіх ошуканих людей, яких зганяють у клуби та на стадіони, щоб «віджати» черговий храм.
Читайте також
Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»
Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.
До якої України ми рухаємося?
Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.
Свята Русь стає мусульманською?
У Росії сотні тисяч мусульман вийшли на вулиці святкувати Курбан-байрам. А що ж Україна?
Голос із могили
Ієрарх, який називає себе «главою Православ'я», таємно спілкувався з особою, яку сам же визнав анафемою, і вів з нею переговори про входження до своєї Константинопольської Церкви.
Лавра як інтер'єр для іменин
Будь-яка служба Епіфанія в Лаврі – це просто виїзний захід за принципом «все своє ношу з собою», де сама Лавра використовується як фон, орендоване приміщення.
У чому різниця між Думенком і «патріархом» Никодимом?
Різниця між Думенком і Кобзарем не в наявності чи відсутності апостольської спадкоємності або духовних дарувань і не в глибині богословських пізнань.