Чи має Церква кликати на війну?

Єпископ Питирим (Творогов) заявив, що війна в Україні для росіян – «найкоротший шлях до раю». Архієрей пропонує росіянам «не боятися, що ми загинемо» і їхати на війну: «Адже не всі загинуть. А ті, хто загинуть – будуть героями, і сім'я пишатиметься ними».

А о. Андрій Ткачов у відеоблозі «Свята правда» дав мобілізованим низку цінних порад. Зокрема – не матюкатися та не користуватися смартфонами з геолокацією.

Але головна його теза була іншою, що війна – «це нормально», що «християнин війни боятися не повинен, тому що він завжди воює». Аргументував це о. Андрій словами з послання до Ефесян, де апостол Павло порівнює християнина з воїном, одягненим у захисну амуніцію та зі зброєю. Священник перераховує з послання всі «мілітарні» деталі і робить висновок: «Перед нами екіпірований солдат: наколінники, берці, каска, щит, меч, кольчуга».

Але головні слова цього послання, «наша лайка не проти крові і плоті, а проти духів злоби піднебесної», Ткачов «пробігає» скоромовкою, не зупиняючись. Адже в них виражена суть християнського ставлення до війни – битися християни повинні не один з одним, а з дияволом та його військом.

І зброя християнина, за апостолом Павлом, – не пристосування для вбивства, а Слово Боже, віра, праведність і «готовність благовістити мир». Підкреслимо: мир (у всіх його сенсах), а не війну. Закінчує апостол так: «Мир братам і любов із вірою від Бога Отця та Господа Іісуса Христа».

І як же прикро після таких виступів читати послання католиків РФ, які нагадують владі, що ті «мають знаходити справедливе рішення, коли людина за переконанням відмовляється брати в руки зброю», що «питання про допустимість участі у військових діях — це питання людської совісті», що «єдиний вихід – це мир, а єдиний шлях до нього – діалог».

Чому це говорять владі РФ католики, а не православні, чиї одновірці страждають по обидва боки фронту? Це запитання залишається без відповіді.

Читайте також

Як Епіфаній став наступником «окупанта»

У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.

Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?

«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».

Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?

Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.

Урок для сучасної Церкви з глибини віків

У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.

Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»

Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.

До якої України ми рухаємося?

Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.