Чи залишаться в УПЦ «російські» єпархії?

30 вересня відбулась офіційна анексія РФ Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України. У Кремлі відповідні люди підписали відповідні документи.

Того ж дня у «РІА» заявили, що, за словами заступника голови ВЗЦЗ МП о. Ігоря Якимчука, парафіями УПЦ на анексованих територіях займатиметься Управління МП у справах єпархій у країнах ближнього зарубіжжя. А радник Патріарха Кирила о. Миколай Балашов на запитання «Інтерфаксу», чи залишаться в УПЦ анексовані єпархії, відповів, що це лише Богові відомо.

На анексованих землях розташовані (повністю або частково) 9 єпархій УПЦ: Донецька і Маріупольська, Луганська, Горлівська і Слов'янська, Ровеньківська, Бердянська і Приморська, Херсонська і Таврійська, Запорізька, Новокаховська, Сєвєродонецька.

У Статуті УПЦ першим пунктом обов'язків єпархіального архієрея зазначена необхідність «піклуватися про збереження віри, християнської моральності та благочестя» віруючих.

Чи є якісь підстави вважати, що хтось із правлячих архієреїв згаданих єпархій із цим не впорався? Здається, жодних. Тоді чому Патріарх Кирил не зміг прямо відповісти на просте запитання про долю цих територій? Які є підстави що-небудь змінювати у їхньому устрої? Які можуть бути аргументи для передачі цих єпархій у ведення якогось Управління РПЦ?

Здається, церковних аргументів немає й бути не може. Можливо, є якісь інші, наприклад, суспільно-політичні. Але чи мають вони відношення до виконання Церквою своєї місії? Відповідь ми всі знаємо.

Читайте також