Про «праведну зловтіху» від вибуху Кримського мосту

В українських ЗМІ та соцмережах – тріумфування та ейфорія. І «звичайних» українців можна зрозуміти – в умовах війни будь-яка велика невдача супротивника – привід для радості та зловтіхи.

Але дивує, що серед «сонму» зловтішних є священнослужителі УПЦ, причому деякі з них упевнені, що таким чином вони виявляють патріотизм та любов до своєї країни.

Що ж, картина світу людини невіруючої проста і зрозуміла – підтримувати своїх і ненавидіти ворогів, радіти їхній смерті (особливо на війні). У християнина все зовсім по-іншому.

Так, кожен із послідовників Христа має національність і паспорт якоїсь країни, інтереси якої ми повинні захищати. Але це для вірянина завжди другорядне. Насамперед, християнин – майбутній громадянин Небесного Єрусалима. А там – взагалі інші закони, які детально розписані у Святому Письмі.

• Ненавидітимеш (хоча б і праведно) – громадянство не отримаєш.

• Будеш зловтішатись – громадянство не отримаєш.

• Мститимеш – громадянство не отримаєш.

А отримаєш його, тільки якщо матимеш любов. Навіть до ворогів.

«Як і Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі», – закликає нас апостол Павло.

Важко? Звичайно, важко. Але Христос так і попереджав: «Царство Небесне здобувається силою» (Мв. 11:12).

І саме про це мають говорити у соцмережах священнослужителі Церкви. Навіть якщо всередині вирує «праведна радість» від невдачі ворога.

Читайте також

Про обвинувачення Зеленського, що УПЦ «управляється спецслужбами РФ»

Складається враження, що УПЦ для Зеленського – не одна з конфесій, права якої він, за законом, зобов'язаний захищати, а ворожа організація, в боротьбі з якою «всі засоби хороші».