Чи священник повинен радіти нещастям архієрея?

Він проходив у рамках кримінального провадження, відкритого за статтею 161 КК «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань і т. д.». Пізніше поліція знайшла у нього якісь компрометуючі листівки й оголосила, що йому загрожує 5 років ув'язнення.

Ці повідомлення викликали хвилю захоплення в пцушних та «патріотичних» колах.

Бурхливу радість виявив і священник УПЦ Андрій Пінчук, відомий своєю масштабною волонтерською діяльністю. На сторінці ФБ він написав: «Нарешті! Алілуйя! Краще пізно, ніж ніколи. Іонафана звинувачують у розпалюванні релігійної ворожнечі і підтримці окупантів у війні проти України. Якщо його довго слухати, то здається, ніби дивишся расію24. Там така ватна вата у кращих традиціях РПZ. Показово, що з початку війни цей колаборант-митрополит жодного разу не ініціював проекти з допомоги ЗСУ чи переселенцям».

Відразу скажемо, що останнє твердження не відповідає дійсності: Тульчинська єпархія пересилала допомогу і до Бучі з Ірпенем, і до біженців до Києва, й інших місць. Але головне, мабуть, в іншому.

Місія кожного священника – вести людей до Христа і намагатися стати на Нього схожим. Чи помітна така місія у цій публікації? Чи можемо ми, наприклад, уявити, що Христос «стукав» би римській владі на юдеїв і фарисеїв, які докучали Йому? Навряд.

І ще. Усі знають слова Христа, що дерево пізнається за плодами. Під постом о. Андрія величезна кількість коментарів. Більшість – зловтішні, де митрополиту Іонафану бажають всіляких лих. Але серед них запам'ятався один, від такої собі Ніни Погорілої: «Читаю весь цей ср*ч і розумію – до церкви ні ногою! Краще я вдома помолюся, бо в церкві його точно нема».

Що ж, після прочитання посту о. Андрія цілком логічний висновок.

Читайте також

Про впавший карниз Софії Київської

10 червня міністр культури Точицький заявив про пошкодження Софійського собору внаслідок нічного обстрілу РФ.