Чому народ героїзує тих, хто б'є ТЦК

Колесник вдарив співробітника ТЦК. Колаж: Glavnoe

17 лютого в мережі розійшлося відео з футболістом «Колоса» Данилом Колесником, який вдарив співробітника ТЦК, намагаючись захистити від незаконної мобілізації чоловіка з трьома дітьми.

Колесник в один момент став народним героєм. Відео з бійкою стало вірусним, ним ділилися в соцмережах тисячі людей із захопленими коментарями, а його подальше затримання поліцією викликало загальне осудження. І це при тому, що на кадрах спортсмен нічого героїчного не вчинив, скоріше – навпаки, він б'є в обличчя людину у військовій формі. А армія в Україні зараз має майже сакральний статус.

І ось тут ми стикаємося з парадоксальною ситуацією. Влада, УГКЦ і ПЦУ публічно просувають війну «до перемоги», а також всіляко заохочують і підтримують ТЦК. І це логічно: якщо військкоми припинять свою роботу – то воювати буде нікому.

І ось тут у нас виникає шокуюче протиріччя – народ не тільки не підтримує мобілізацію, люди ТЦК відверто ненавидять. Тому будь-які заяви «патріотичних» конфесій, ніби українці готові терпіти обстріли, сидіти без світла і тепла «скільки потрібно», викликає подив: якщо ми справді готові воювати до останнього, чому тоді ніхто не хоче цього робити сам? Чому в армії така фантастична кількість СЗЧ? Чому народ називає ТЦК «людоловами», організується, щоб відбивати у них «ухилянтів», чому героїзує тих, хто наважився дати військкомам відсіч?

І ще, чому в тій же УГКЦ її глава Святослав Шевчук публічно закликає до війни до перемоги, а сам тихенько ховає по храмах робітників-«ухилянтів»? Чому блогери ПЦУ зносять свої дописи на підтримку ТЦК через масштабний хейт у коментарях?

Собрат Шевчука католицький єпископ Віталій Кривицький нещодавно заявив, мовляв, навіщо нам ця війна, якщо через 15 років в Україні нікого не залишиться? І йому нічого заперечити.

Будь-яка війна закінчується, закінчиться і нинішня. І чим раніше – тим більше після неї залишиться українців. Чим пізніше – тим менше. І тут добре б згадати популярне у ПЦУ і УГКЦ гасло: «Україна понад усе». Якщо, звичайно, під Україною в ньому розуміються українці.

Читайте також