Якщо ПЦУ привозить паломників на месу, це точно православна конфесія?
В УПЦ дуже активно організовують паломництва по інших країнах та Помісних Церквах. До війни паломницькі поїздки масово організовувалися не лише з Києва, а й практично з кожної єпархії.
Чи можемо ми собі уявити, щоб у якійсь із таких поїздок вірян привели б помолитися на месу, запропонували заспівати один із піснеспівів, а потім гордо відзвітували б на єпархіальному ресурсі?
Погодьтеся, виглядає дико.
Але саме так відбувається зараз у ПЦУ. Паломницька служба Волинської єпархії організувала поїздку до Польщі, де вірян привезли помолитися на месу до храму РКЦ святої Кінги біля Кракова. Пресслужба Волинської єпархії гордо повідомила, що хоча меса була польською, «Отче наш» там за домовленістю виконали паломники ПЦУ українською.
А нещодавно Думенко писав польському Предстоятелю Митрополиту Саві лист із претензіями, що в його Церкві членів ПЦУ не сприймають як православних християн і не дозволяють їм організовувати свої служби.
Але якщо офіційна структура ПЦУ привозить паломників на меси до католиків, то в чому митрополит Сава неправий?
Читайте також
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.
Нагородження нащадків більшовиків у Лаврі
Саме при заповіднику в Лаврі знущалися над мощами преподобних, влаштовували в храмах музей атеїзму, а у вівтарях розміщували туалети.
«Виродки» і «тупі тварини»: борці з УПЦ добралися до дітей
Історики, вивчаючи наш час, будуть дивуватися: як інформаційну політику величезної країни могли так довго визначати настільки дрібні, злобні та нікчемні люди?