Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?
Зеленський і Буданов у мечеті на іфтарі. Фото: ДЕСС
19 лютого Держслужба України з етнополітики привітала мусульман з початком Рамадану. 2 березня в ДЕСС опублікували привітання іудеям з Пурімом. Того ж дня Володимир Зеленський з головою ОП Будановим прийшли в мечеть і повечеряли з мусульманами на іфтарі – особливому прийомі їжі під час посту Рамадан. Перед іфтаром мусульмани возносять Аллаху молитву з подякою за піст. Так було і цього разу. Зеленський і Буданов разом з усіма вислухали молитву імама.
І все це чудово: в Україні живуть і іудеї, і мусульмани, які гідні того, щоб державна влада підтримувала їхню віру. Ось тільки є нюанс. 23 лютого у православних почався Великий піст – особливий молитовний час, який приводить до головної події церковного року – Великодня. Ні Зеленський, ні Єленський з його Держетнополітикою не сказали про піст ні слова. Але ж це не «московське Різдво» 7 січня, яке влада останні роки демонстративно не помічає. Тут інша ситуація: і Великий піст, і Пасху разом з «москалями» з УПЦ відзначає і суперпатріотична ПЦУ. Більше того, давно почався Великий піст і в уніатів з католиками, які з керівництвом країни у дуже дружніх відносинах.
Невже мусульмани й іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.
В УПЦ уже звикли до ворожості влади. А ось для ПЦУ з уніатами – це дзвіночок. Поки тихий, але тривожний.
Читайте також
Коли тобі забороняють будувати храм, це і є «свобода віри»?
У Нічогівці влада незаконно зупинила будівництво храму УПЦ на приватній землі.
Мобілізація духовенства УПЦ: влада просто зачищає «московських попів»?
Клірикам УПЦ – на відміну від ПЦУ, УГКЦ, іудеїв, мусульман і язичників – броні ніхто не дає.
Чи внесуть до Пантеону героїв осіб, які прославляли нацистів?
Важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму.
Про чвари навколо заборони Кохановської
Гнівно викриваючи одне одного, ми відходимо від головного, чому вчить Христос, – від любові.